Ти підійшов - і моє серце впало
До твоїх ніг, трагічно весняних
Воно жило, билОсь, не відчувало,
Що може бігти наче юна рись.
Коли в буденність звичну та незмінну,
Всуціль з констант укладене життя,
Ти увійшов неначе вітер свіжий
Як подих кисню, а не смерті чад.
І я воскресла в снах і наяву,
В очах сіяли промені блакитні.
І тих у них, благий та непомильний.
Тепер іду крізь місто наче в млі,
Моя жіноча зранена душа
В тобі однім свій спокій віднайшла
Немає коментарів:
Дописати коментар