На смерть коханої

Я бути обіцяв навік з тобою,

Оберігати все твоє буття,

Але ось ти лежиш перед престолом

Тепер ти частка світу забуття.

Ми так хотіли разом старість зріти,
Піти у гори, і забутись там,

І сходи сонця разом зустрічати

І захід дня у сутінках прощать.

Тепер я сам, як птах з одним крилом,

Політ у небі - вже не моя доля.

Тепер й довіку - я землі створіння.

Ходжу нестямно, часто забуваюсь,

То заридаю, то сміюсь без слів.

Мені так треба пережити біль…