Друг

«І просто друг» - сказала ти мені,

А я змирився з цим доволі швидко,

І поруч був, коли ти плакала весні,

А як ти сонцем заплелась - далеко.

Я відступив, пішов собі у світ,

Як восени у вирій йдуть лелеки.

Моя любов - була бліда як тінь

До твого серця їй було далеко. 

А так буває часто у людей,

Любов одного - вистачить на двох,

І кров кипить із дня у день.  

Тоді стикаються у безсиллі руки

І від тенет так хочеться кричати,

Щоб доля зводила обом кохати.