Каталізатор

Коли в душі каталізатор,

Зрушає сили, що спалИ,
Тоді маленький спонукатор

зриває запобіжники.

Так починається стихія,

багаття силою пала,

а безнадійная надія
Любов і хтивість підійма.

І ось палають двоє в тілі,
Вони живуть тепер і тут.
Майбутнє вже не має сили,
Воно згорає як мазут.

Температура поза двісті,
Згорають інші почуття
Вони тепер як м`ясо в тісті - 

готуються до небуття.

Опісля гострого бажання,
на головершках юних тіл

Ми відчуваємо сум'яття,
Пекельний сором, гострий біль.

А далі знову оживає
майбутнє фатумом грізнИм.
Тепер брехня лише врятує,
Лише вона рятує світ,

що ми так старанно плекали,
Разом із іншими людьми,

Котрих колись ми так кохали.

Тепер вони для нас чужі.

Ми потопаємо в коханні,
У ньому ми всецільно всі.
Ми більше вже не безталанні,
Гріховні в святості своїй.