Байдуже

Як бАйдуже раптово стало,

Чи то весна спізніло йде?

В тобі усе вже не цікаве,

Моїм минулим ти будеш.

Ще зовсім трохи - і останок

До нас прибуде на обід

Ми вже спожили той сніданок,

Що містит грона всіх обид. 

То не любов була, а мука,

Не було цукру на вустах,

Ти була як важка покута 

Опісля всіх гріхів у снах.

Я наче Бога не винив,

Не мав причин він карати

Мене тобою, але втім,

Нема чого когось картати.

Закрию двері. Візьму книги,

Піду в тумани майбуття,

Аби твою душевну кригу

Лишити в хвилях забуття.