Коли весна руйнує зимні ріки,
і чорний лід розносить береги,
холодна тінь приходить, і навіки
вплітає чорність у мої думки.
У ті часи, ще зимнотою звиті,
я наче пень сиджу біля вікна.
Моя душа у сумнівах сповита,
не має сну, немає і тепла.
Та знаю добре, все оце пройде,
весна і в серце моє завітає
усмІхом твоїм ніжно привітає.
Воскресне тіло, відживе душа,
вони не можуть зараз помирати,
як на поріг ступа твоя нога.
Немає коментарів:
Дописати коментар