В мені мовчать захоплені квінтети,
Я вже не чую голосу сирен,
І може зрідка спливають силуети,
Неначе повний рибою човен.
Нема ні страху, ні переживання,
Це так давно минулося і мені,
Що і якби зʼявилося бажання,
Я б не схотів повторення оці.
Я думав що минулися століття,
А то лиш тиждень як тебе нема
І вже здається що прийшла зима,
І вже моя надморена душа,
Нездатна щастя пізнавати знову
Неначе цвинтар у вечірню пору.
Немає коментарів:
Дописати коментар