Крізь століття

Мене почуй, я навіть крізь століття,

коли і пам'ять з'їсть безжальний час,

тобі буду кричати з потойбіччя

про ту любов, яка зігріла нас.

І кволий дух кричатиме в стражданнях,

в глибинах пекла зморено скажу:

"Почуй мене, згадай мої чекання!

Ти навіть тут не перейшла в чужу,

Ти вся моя, мій дивовижний образ,

який у вічність я забрав собі,

мене почуй, мій голос - то є доказ,

що є любов і в найтемнішій тьмі".

Зверни свій слух, згадай, хоча навіщо,

навіщо я тобі такій святій?

Ти краще будь такою хоч навічно,

а я згорю в пекельності кромішній.

Яка удача випала для мене,

горіти в місці де нема любові

і одночасно знати, що для мене

весь порятунок - то блакитні очі.