Віддай мене у свій палкий полон,
продай навіки у щасливе рабство.
Втомився я очікувати сон,
в якому ти - невИмовне блаженство.
Прийди й візьми мою закляту душу,
і пригорyи до полумʼяних вуст,
вона давно перетворилась в пустку,
візьми і розвали до щастя мур.
Подай мені перстом своє спасіння,
Міцним стисканням витягни з багна,
І не кидай, я прошу на каміння
моє безвольне тіло без життя.
Прошу лишень, будь чесною зі мною,
якщо тобі моя любов баласт,
то просто йди, і не ступай ногою,
там де фіалками сталився шлях,
бо ті фіалки - сльози філєтові,
я їх губив, коли картав буття,
поволі йди, не витопчи у полі
моїх щасливих мрій тонке ткання.
Немає коментарів:
Дописати коментар