Вирок долі

Жорстокий вирок присудила доля

За всі гріхи, несповнені діла - 

В тобі одній гірка моя неволя 

І водночас - солодка пелена,

Неначе в'язень, ланцюгами скутий,

Тебе щоразу бачу у красі

І нащоденно терплю ніжні муки,

Коли стрічаю очі голубі.

Ти безтурботна, майже невагома

Веселий усміх - буйний ураган,

А десь глибоко ледь видніє втома

В ту мить коли з собою сам-на-сам.

Дозволь на хвилю увірватись бистрим,

Зефіром теплим груди обійнять,

І залишитись на миттєвість чистим

Фруктовим смаком на твоїх губах. 

Бо лиш цілунок твій солодко - пряний 

Мене до волі миттю проведе.

І упадуть мої важкі кайдани,

А твоя втома - раптом пропаде.

Моя бо мука, а твоя тривога

Живуть нарізно, викликають щем.

Будемо ж разом, бо для нас розлука 

То майже певно - неминуча смерть.