Твоє тепло щоночі зустрічаю,
солодкий подих дмухає в лице,
коли весна цвітінням вже буяє,
і запах квітів заполОнив все.
Твої обійми наче водопади,
немов потік, що втому убива,
щодня чекаю на твою привабу,
і помираю як тебе нема.
Ти моя згуба, гіркота священна,
без тебе я втрачаю сенс буття,
тоді у домі - самотня пустота.
І знову ніч сердито наступає,
холодний місяцт втуплено мовчить.
Тебе вернути сили я не маю.
Немає коментарів:
Дописати коментар