Translate

05 березня 2025

Музика в час гарячки

У тебе жар, страшна температура,
і кволий подих слабість видає/
Я покладу на. стіл клавіатуру,
заграю тихо у ім'я твоє.

А ти відкриєш захмелілі очі,
я знаю усміх буде на вустах,
води попити навіть не захочеш,
коли ти хвора - вперта наче птах.

Та буду грати, я не зупинюся,
напою чаєм, обітру лице,
і музика полегшу принесе.

Коли пройде хвороби гостра фаза,
ти ще розквітнеш в повноті своїй,
у всій красі, найкращій, золотій.

Тиша і спокій

Блакиттю небо у весні налито,
І я дивлюся у безмежну даль.
А серце сильно хоче вже у літо,
коли тепла для тіла вже вдосталь.

Щоби яскраве сонце гріло дико,
Спалило землю і густу траву,
І ти була в купальнику відкрита,
Побігла швидко у потоках вітру.

У мене сміх застриглий на вустах,
У тебе регіт гУчний мов ліхтар,
що уночі розгонює пітьму.

І ми підемо у вечірній млості,
І не буде ані краплини злості,
Бо ми залишим тільки сліди босі.

Коли весна

Коли весна руйнує зимні ріки,
і чорний лід розносить береги,
холодна тінь приходить, і навіки
вплітає чорність у мої думки.

У ті часи, ще зимнотою звиті,
я наче пень сиджу біля вікна.
Моя душа у сумнівах сповита,
не має сну, немає і тепла.

Та знаю добре, все оце пройде,
весна і в серце моє завітає
усмІхом твоїм ніжно привітає.

Воскресне тіло, відживе душа,
вони не можуть зараз помирати,
як на поріг ступа твоя нога.

03 березня 2025

Пекельне божевілля

І вже тоді, коли вмирає ніч,
і тихий ранок входить у світлицю,
схили долоню до гарячих віч,
дай прохолоди на пекучу скроню.

Мою гарячку холодом залий,
гне дай вогню усе нутро спалити.
Мої вуста у подиху закрий
і почуттю дозволь хоча б остити.

А ти не можеш просто пломеніти,
тобі важливо жити і згоріти,
і абсолютно, повністю зотліти.

Це божевілля, це пекельний сон,
Я міг вогнем своїм тебе зігріти,
я міг тебе із ніжністю любити.

Я хочу щиро зізнатись

Я щиро хочу знову вам зізнатись,
про вас думки щодня свої плету,
І я не можу хоч на мить спинитись
я вас кохаю, я вже вас люблю.

І вже щодня вас бачити бажаю,
вста палкі так хочу цілувать.
Я вас люблю, я точно вас кохаю,
без ваших рук не можу існувать.

А ви байдужі, погляд ваш холодинй,
Ця синява очей немов мороз,
Мене проймає, я мабуть замерз.

Та йде весна, і вірю, що напевно
у ваше серце промінь западе,
і погляд ваш мене не омине.

І вкотре я дивлюсь

І вкотре я дивлюсь на твої руки,
тонкі фаланги пальців осяйних.
До своїх ран їх прикладу в розпуці.
Вони життя відновлюють, без них

мої вуста зімкнуться вже навіки.
Без їх тепла - я точно пропаду.
Вони палають наче білі свічки,
і шкіру спопеляють без вогню.

О я прошу! Прошу не забирай,
твого торкання від сліпих очей,
в моїх гріхах - ти найцінніший рай,

якого прагнув крізь мої літа.
І вкотре я дивлюсь на твої руки,
Їх поцілую у тяжкій розлуці...

Ти - від Бога

В тобі усе написано від Бога,
твоя краса - від ангелів зійшла.
Я проти тебе - тільки тінь убога,
невдалий жарт, уламок від творця.

В тобі життя пульсує невгамовно,
твої слова - мельодія небес,
і я вдихаю чисто й безумовно,
безмежний подих ідеальних сфер.

Чи я достойний цього ідеалу?
Чи можу я торкнутися хоч раз
п'янкого тіла та лиця овалу?

Як очевидно відповідь проста!
Її століттями давали вже не раз,
Та в моїм серці - ти жива свята.