Мої бажання

Мені би жити без думок про тебе,

І повернутись в сіроту німу,

На кожен день робити те що треба,

не помічати душу спалену.

Мені би знати, що тебе немає,

в далекий край взяло твоє життя.

І хай весна вже більше не заграє,

Я буду знати - болю вже нема.

Мені би знати, це моє бажання,

Не зустрічати більш тебе ніде,

І хай би пустка в серце надійде.

Не хочу чути більше про кохання,

Не хочу знати що воно таке,

І це моє найбільше побажання.

Мадонна у пеклі

І в глибині щонайчорніших днів,

коли земля увійде в коло пекла,

я памʼятатиму коли тебе зустрів,

я не забуду смутку твого светра.

І вже тоді, коли зійду ногою

на путь у смерть, на чорну рівнИну,

моя душа наповниться тобою,

вона візьме у тінь тебе одну.

І будеш сонцем серед мук великих,

і будеш вітром серед жару дня,

водою скропиш рани від огня.

Я погляд з мук до тебе оберну,

Моя мадонно вічна та пречиста,

Ти мій Господь, в тобі моє причастя.

Музика в час гарячки

У тебе жар, страшна температура,

і кволий подих слабість видає/

Я покладу на. стіл клавіатуру,

заграю тихо у ім'я твоє.

А ти відкриєш захмелілі очі,

я знаю усміх буде на вустах,

води попити навіть не захочеш,

коли ти хвора - вперта наче птах.

Та буду грати, я не зупинюся,

напою чаєм, обітру лице,

і музика полегшу принесе.

Коли пройде хвороби гостра фаза,

ти ще розквітнеш в повноті своїй,

у всій красі, найкращій, золотій.

Тиша і спокій

Блакиттю небо у весні налито,

І я дивлюся у безмежну даль.

А серце сильно хоче вже у літо,

коли тепла для тіла вже вдосталь.

Щоби яскраве сонце гріло дико,

Спалило землю і густу траву,

І ти була в купальнику відкрита,

Побігла швидко у потоках вітру.

У мене сміх застриглий на вустах,

У тебе регіт гУчний мов ліхтар,

що уночі розгонює пітьму.

І ми підемо у вечірній млості,

І не буде ані краплини злості,

Бо ми залишим тільки сліди босі.

Коли весна

Коли весна руйнує зимні ріки,

і чорний лід розносить береги,

холодна тінь приходить, і навіки

вплітає чорність у мої думки.

У ті часи, ще зимнотою звиті,

я наче пень сиджу біля вікна.

Моя душа у сумнівах сповита,

не має сну, немає і тепла.

Та знаю добре, все оце пройде,

весна і в серце моє завітає

усмІхом твоїм ніжно привітає.

Воскресне тіло, відживе душа,

вони не можуть зараз помирати,

як на поріг ступа твоя нога.

Пекельне божевілля

І вже тоді, коли вмирає ніч,

і тихий ранок входить у світлицю,

схили долоню до гарячих віч,

дай прохолоди на пекучу скроню.

Мою гарячку холодом залий,

гне дай вогню усе нутро спалити.

Мої вуста у подиху закрий

і почуттю дозволь хоча б остити.

А ти не можеш просто пломеніти,

тобі важливо жити і згоріти,

і абсолютно, повністю зотліти.

Це божевілля, це пекельний сон,

Я міг вогнем своїм тебе зігріти,

я міг тебе із ніжністю любити.

Я хочу щиро зізнатись

Я щиро хочу знову вам зізнатись,

про вас думки щодня свої плету,

І я не можу хоч на мить спинитись

я вас кохаю, я вже вас люблю.

І вже щодня вас бачити бажаю,

вста палкі так хочу цілувать.

Я вас люблю, я точно вас кохаю,

без ваших рук не можу існувать.

А ви байдужі, погляд ваш холодинй,

Ця синява очей немов мороз,

Мене проймає, я мабуть замерз.

Та йде весна, і вірю, що напевно

у ваше серце промінь западе,

і погляд ваш мене не омине.