Mar y Cielo (Море і небо)

Ділюся перекладом слів пісні «Mar y Cielo (Море і небо)», що написана Хуліо Родрігесом Реєс (Julio Rodríguez Reyes)

Я в тебе

Та це нічого не важить. 

Я твій

Бо так наказує папір

А доля

Під контролем закону.

Але в серці моїм

Живе тепер любов

І собі господар.

А море й небо однаково блакитні

І як дивитись - зливаються далеко

Та варто памʼятати, що небо завжди небо

І що ніколи море не здожене його

Дозволь мені зрівнятися із небом

Тобі ж лишатись морем назавжди.

Блаженство

У тихий час, коли мелодія звучить,

побудь моїм щасливим дивом,

не стань проблИском сонця лиш на мить,

але спинися зі щасливим словом.

Не будь як кара, що зійшла з небес

на мою сиву, зсиротілу главу,

ти краще стань святим отим єлеєм,

що знаменує мою тиху славу.

А будь вогнем, що сходить під дощем

І в різних мовах буду говорити

Відкрий в душі зотлілий досі щем,

Щоб я нарешті міг тебе любити.

І в цім чутті, наповненім блаженством

Тобі дарунок щирий принесу

Маленький цвіт мойого нескінченства,

Любові плід у лоні народжу.

Manha De Carnaval (Карнавальний ранок)

Ділюся перекладом пісні бразильського композитора Луїза Бонфо та поета Антоніу Марія "Manha De Carnaval (Карнавальний ранок)"

Світанок прекрасний настав

І день цей щасливий прийшов.

Сонце зійшло в небесах

Твоя краса сія

Мрія моя ожила

В серці сумнім.

Коли день щасливий мине,

не знаю чи прийде новий,

світанок цей наш прекрасний такий

Неначе карнавал

Світанок прекрасний настав

В житті нова пісня прийшла

Про твої очі співаю

і про ласкаву усмішку

Бо ще настане день

Коли ти прийдеш.

На струнах гітара співа

Вона твоє серце шука

Мій голос луна

Цілунки чека

На твоїх губах.

Серце моє співа

Радість свою стріча, щастя

Ранок приносить любов.

Побудь моєю, побудь моїм…

Побудь моєю гаванню

Навіть тоді, коли пахне повінню,

Навіть у дні, коли треба якоря

До тебе прийду за правдою.

У години страшного неспокою

Коли злість налітає наскоками

Будь моїм заспокійливим,

І тоді я зроблюся замріяним,

Поведу тебе крізь віяння

На ранок із сонячними проміннями.

І дійдемо ми до дерева,

Що самотньо стоїть над полями,

Овіяне роками та вІтрами

Сльозами кохання омитими…

Ось тут під кронами старезними

Я тоді розкажу із прикметами

Про любов мою незвідану,

Таку дощовику, несподівану.

Тож прошу ти побудь

Моїм спогадом стань,

І гаванню океанною будь

Хоч годину лишись,

Допоки мій дух

Не злетить вгору, де мліє пух.

Прощання

Твої думки тривожаться і плачуть,

Твої слова набрали гіркоти,

Не кажу, шо вже мені не важить

Усе що маєш десь у серці ти.

Я просто щиро це не розумію,

Твоїх думок, і твоїх почуттів

Тому тепер без тебе я зумію

Відчути все що я давно хотів.

Дістати волі, радість та щастя,

Не знати горя, крику та плачів,

Без тебе навіть зеленіше листя,

Тепер одержу все чого хотів.

Не варто

Не варто тривожитись марно

І мчати кудись в далечінь,

Мій потяг сьогодні останній

ПовЕзе у даль мою тінь.

Не треба в сумяття впадати,

Ламати руками дощі,

Мій потяг гуркоче завзято

Долаючи шлях від землі.

Не треба в ридання впадати,

І зводити крик до небес,

Душа наче річка в загаті

І я у тривозі вже щез.

Не треба ридати, наразі

Лиш мить пригадай ще хоч раз.

Як ти у великій повазі

У пригощаю щастя пила.

Не треба слів

Не треба слів, коли мовчать вуста,

Не говори, лише віддай тепла,

Коли піду туди, де смерть панує,

воно мені, мабуть, житя врятує.

Не забоюся йти в долину тіні,

ти бо зі мною, моє ти спасіння,

і навіть там, де світло вже немає

твоя любов із пекла визволяє.

І не питай чому я не благаю

Про твою милість, що миліша раю,

ти вже дала найбільше з - між людей,

свою любов, що рветься із грудей.

Ти просто дихай, і даруй тепло,

бо там де йду його нема давно,

і пам'ятай, якщо я не вернуся

з тобою в серці я не забоюся.

Бо ти у мене щирий оберіг,

і до кінця його в собі зберіг.

Не забоюся йти в долину тіні,

ти бо зі мною, моє ти спасіння.