Ціхо, слухай

Тебе візьму за ледь прозору руку,

пройдемось тихо під склепінням зір,

ти помовчи, лише тихенько слухай

тебе введу у свій химерний світ.

Він дуже дивний, майже фантастичний,

Таких мабуть немає на землі.

У ньому все минуле, старовинне,

яке стрічав на свОєму путі.

Я розповім про Баха та Вівальді,

котрі змінили музику в мені.

А потім мову заведу про книги

і про картини, і про повісті...

Ти знудишся і зрештою підеш.

І буде це сподівано та звично.

Мабуть мені призначено таке

І до кінця самотньо все прожити.

Ти просто йди, я плакати не буду,

Який бо плач, усі кудись їдуть,

Когось зове у путь далеку муза,

Комусь життя мʼяку покаже путь.

А мій уділ - самотня все цікавість,

І сотні книг, що стосами лежать.

Піду зварю флетвайтової кави,

На твою честь запишу ще вірша.

Глибоко дивишся на мене

Ти знову дивишся на мене так глибоко,

що я не можу погляд відвести.

Твої слова звучать немов пророцтво

в якому всі змішалися думки.

Ти пожираєш мій безвольний мозок,

мої думки заплутуєш в очах,

і я дивлюсь та тебе так безвольно,

я потонув у синявих морях.

Ти вириваєш душу з мого серця,

І не даєш дихнути навідліг,

я помираю без твого нашестя

в моє життя, без тебе знову зліг.

Тепер я хворий без твого волосся,

ти так глибоко проросла в мені,

що вже нема від тебе відвороття,

ти не підеш, бо смерть прийде тоді.

Тож я прошу - посидь побіля мене,

і теплу руку на чоло клади.

Я оживу, і буде синім небо

в твоїх очах, які даруєш ти.

Цикл "Акорди"

Коли болить

Коли болить тебе душа невпинно,

коли ти терпиш біль страшний в собі,

приходь до мене, я тебе зігрію,

почую все, що скажеш мовчки ти.

Коли ти радість щиру відчуваєш,

неначе крила виросли в тобі,

тоді приходь, зі мною ти розділиш

безмежне щастя, радість променів.

Коли утрата твоє серце лиже,

коли потребу маєш у теплі,

тоді приходь, зі мною ти залишиш

усі недобрі справи та думки.

Коли тебе турбує люта думка,

а потім інша розум полонить,
тоді прийду немов бурхлива річка

і змию всі мости та всі кладки.

Коли ти знаєш, що я допоможу,

коли ти серце віддасиш мені,

то знай, що я тебе уже не зраджу,

Бо твоє серце - діамант в житті.

Mar y Cielo (Море і небо)

Ділюся перекладом слів пісні «Mar y Cielo (Море і небо)», що написана Хуліо Родрігесом Реєс (Julio Rodríguez Reyes)

Я в тебе

Та це нічого не важить. 

Я твій

Бо так наказує папір

А доля

Під контролем закону.

Але в серці моїм

Живе тепер любов

І собі господар.

А море й небо однаково блакитні

І як дивитись - зливаються далеко

Та варто памʼятати, що небо завжди небо

І що ніколи море не здожене його

Дозволь мені зрівнятися із небом

Тобі ж лишатись морем назавжди.

Блаженство

У тихий час, коли мелодія звучить,

побудь моїм щасливим дивом,

не стань проблИском сонця лиш на мить,

але спинися зі щасливим словом.

Не будь як кара, що зійшла з небес

на мою сиву, зсиротілу главу,

ти краще стань святим отим єлеєм,

що знаменує мою тиху славу.

А будь вогнем, що сходить під дощем

І в різних мовах буду говорити

Відкрий в душі зотлілий досі щем,

Щоб я нарешті міг тебе любити.

І в цім чутті, наповненім блаженством

Тобі дарунок щирий принесу

Маленький цвіт мойого нескінченства,

Любові плід у лоні народжу.

Manha De Carnaval (Карнавальний ранок)

Ділюся перекладом пісні бразильського композитора Луїза Бонфо та поета Антоніу Марія "Manha De Carnaval (Карнавальний ранок)"

Світанок прекрасний настав

І день цей щасливий прийшов.

Сонце зійшло в небесах

Твоя краса сія

Мрія моя ожила

В серці сумнім.

Коли день щасливий мине,

не знаю чи прийде новий,

світанок цей наш прекрасний такий

Неначе карнавал

Світанок прекрасний настав

В житті нова пісня прийшла

Про твої очі співаю

і про ласкаву усмішку

Бо ще настане день

Коли ти прийдеш.

На струнах гітара співа

Вона твоє серце шука

Мій голос луна

Цілунки чека

На твоїх губах.

Серце моє співа

Радість свою стріча, щастя

Ранок приносить любов.

Побудь моєю, побудь моїм…

Побудь моєю гаванню

Навіть тоді, коли пахне повінню,

Навіть у дні, коли треба якоря

До тебе прийду за правдою.

У години страшного неспокою

Коли злість налітає наскоками

Будь моїм заспокійливим,

І тоді я зроблюся замріяним,

Поведу тебе крізь віяння

На ранок із сонячними проміннями.

І дійдемо ми до дерева,

Що самотньо стоїть над полями,

Овіяне роками та вІтрами

Сльозами кохання омитими…

Ось тут під кронами старезними

Я тоді розкажу із прикметами

Про любов мою незвідану,

Таку дощовику, несподівану.

Тож прошу ти побудь

Моїм спогадом стань,

І гаванню океанною будь

Хоч годину лишись,

Допоки мій дух

Не злетить вгору, де мліє пух.