Ніч чотирнадцята

У спогадах моїх,

ти чиста, молода,

красива та свобідна,

весела та сумна.

І усмішка твоя

сяйливо - білосніжна.

І голос твій дзвінкий

немов ручай весняний.

Ти в пам’яті моїй

жива та вседієва,

зціляєш всі старі

мої гноєні рани.

Минули довгі дні,

а ти мене тримаєш,

крізь бурі проведеш

до вічних сновидінь.

Ніч тринадцята

Оплакую любов свою,

вона мертвА, застигла.

А може скажу соловʼю,

щоб не співав надривно.

Шукаю бистрої розради,

У сні та музиці Шопена,

а в голові бренять плеяди,

і кров дрижить у хворих венах.

І знову ніч, темІнь довкола,

переглядаю записник,

мого життя щоденник кволий,

я викидаю на смітник.

Тебе прекрасну та сумну,

я збережу навічно.

Пробач, що був трагічним.

Ніч дванадцята - Колискова

І спи і мрій і поринай

до царства Морфію нічного,

лише позаду залишай

шнурочок сплетеного льону.

Лише за ним достатньо сил

вернутись в світ ранковий.

А знаєш що? Я все "наплів".

світанок прийде скоро.

Ніч одинадцята

Добраніч.

І ні слова більше.

Твої вуста закрию поцілунком.

І ти заснеш сьогодні вже раніше

ніж дві зорі сховаються в світанках.

І добрий ранок

скаже тОбі сонце,

палке проміння збудить на світанку.

А я наповию твоє ніжне серце

у золотистім вранішнім серпанку.

А добрий вечір,

сповнений турботи.

Принесе втому, радісну і млосну,

і я ставатиму як до роботи,

збирати з вуст твоїх солодкі роси.

Ніч десята

Мене нема.

Я вже пішов.

В бездні ночі потонув.

А нині ти,

наказуй ти

і я слова твої сповнЮ.

І не дразни

намарно слів,

не викидай на вітер.

Бо в твої сни

прийду сліпий,

і заберу набільше.

Це грізний знак.

Мої слова,

моє палке прокляття.

Тож накажи,

не відступи

від мого заклинання.

Наказуй, щоб

ішов я спать,

і довго спав, до рання.

І королівною

у снах

явись мені з коханням.

Ніч дев'ята - Сонний я

Світанок запалив Венеру,

і сходить сонце, зір нема,

Я ставлю каву на пательню

і не запалюю вогня.

Я навіть очі не відкривши,

ледь йду на кухню і стою

неначе мумія невтішна,

неначе пугало в степу.

А ти своїм палким коханням

не дала спати цілу ніч

ти цілувала із натхненням

всього мене і навіть більш,

Ти наче всесвіт обіймала

своєю ніжністю й любовʼю.

І всю себе мені віддала

в нічному танці запальному.

Ніч восьма

Тебе прошУ, лягай вже спати,

бо я далеко десь за горизонтом.

Я би хотів теплом своїм приспати

але сьогодні, я десь там, на фронті.

І уявляю як тебе торкаюсь ніжно,

а ти мовчиш й прискорено лиш дишиш.

Я закриваю очі від бажань прещирих,

я сподіваюся мене ти не залишиш.

В полоні злих ілюзій та фантазій

в безодні снів порожніх та холодних,

я помираю від незнАних стадій,

куди ми вдвох ще так і не дозріли.

Тому ти спи, засни, забудь, і плавай

у океані моїх щирих дум.

Я повернусь і ми пізнаєм разом,

що це за сон в якому тільки сум.