Роки роками

Роки роками пробігають стрімко,

Немов вагони перехрестя літ,

Я на узбіччі все стою незримо

і видивляюсь рідний ситует.

В кипінні долі людського сюжету,

Де міліярди душ кудись пливуть

Я маю віру, що тебе зустріну,

І прокладуть я та незрима путь,

Котру усі в безпамʼятстві шукають

І вже знайшовши - легко утрачають

Не зрозумівши суті головні.

Бо головне не просто перетнутись,

Знайти когось і просто позабутись

А головне - безкорисно любить.

Ніч двадцять третя

Глибока ніч, пітьма панує всюди,

холодна тінь гуляє по дворі,

лягають спати захмелілі люди,

відходять в сни як у туман морів.

І ти заснула, голову поклала,

щокою втисла подушку м'яку,
Ти тої ночі майже і не спала,

в рідкому світлі бавила малу.

Я тихо ляжу проти твого личка,

і кулачок під голову запхну,

і посміхнуся, це вже моя звичка.

В заснулі очі, у твою косу,
Я тихо - тихо голову занурю,

і задихнуся від твого парфуму.

Tres Palabras (Три слова)

Ділюся перекладом слів пісні "Tres Palabras"

Вислухай зізнання, мого секрету,

що із серця іде, воно розбите.

Трьома словами я скажу тобі таємне,

Все, що в серці лежить, таке безцінне.

Дай же руки мені, і візьми мої,

Я так хочу відкрити бажання свої.

Лише три слова, що розкажуть про тривогу,

і так мило звучать - я тебе люблю.

Cenizas (Попіл)

Ділюся перекладом слів пісні "Cenizas" гурту Los Terricolas.

О скільки болю довелось відчути у твоїй зневазі,

Опісля того як розбите серце все тобі віддало.

Ти повернулась, щоби я дізнався про твоє нещастя,

В гіркій любові, що колись ти щедро віддала мені.

Я вже не можу ані вибачати, ані щось віддати,

Бо нема образи на кохання, що загинуло.

Якщо ти хочеш відновити пустку, що сама створила,

Ти знайдеш попіл з почуття, на місці де була любов.

Ти повернулась, щоби я дізнався про твоє нещастя,

В гіркій любові, що колись ти щедро віддала мені.

І знайдеш попіл з почуття, на місці де була любов..

Не сумуй

Не будь сумною хоч на мить,

Рукою очі розвесни,

Поглянь на небо із блакиті

І озоветься тої миті

Весна, зима, усі стихії

Аби тобі у твоїй мрії

Було прелегко мандрувати,

І землю щастям засівати.

У віддчай падати не смій,

Змахни сльозу із довгих вій,

І білу хустку піднеси

аби побігли всі вітри

і напували мов вітрило

Тебе наснагою на діло,

котре у твоїм щирім серці

залишить спогад мов озерце.

Ти будь закохана без меж,

Віддай йому любов, та все ж

Не забувай, що ти людина
Що маєш гідність і провина

Твоя в одному може бути

що ти кохаєш - незабутньо.

Поглянь на вечір у тумани

І там зустрінеш свої чари 

Ти - не минаєшся

Ти - не минаєшся в мені,

ти - не проходиш як хвороба.

Я далі снидію в огні,

мене зжирає люта злоба.

Ти ще живеш в моїх думках,

ти наче давня заборона,

і я щодня долаю страх

тебе побачити ще знову.

Ти кожну думку споглядаєш,

у кожнім слові - ти одна.

Ти і слова всі добре знаєш,

бо всі слова - в твоє ім'я.

У тобі - сенси існування,

тобі одні - мої діла.

Та що поробиш - я останній

у списку твоїх діл життя.

І я не знаю що робити,

В думках - немає каяття,

Тому продовжую любити,

тебе одну як сенс буття.

Епілог

Я просто зварю каву зранку,

піду у маркет по вершки,

зроблю лате, і до сніданку

тобі принЕсу, а ти спи,

Віддай у сні свої тривоги,

пізнай незвіданне в душі,

візьми до рук свою пирогу,

в ріці невізданній пливи.

Пізнай таємні закапелки,

І дикі тихі острови,

І може десь розбиті шкельця

Побачиш блиском у траві.

Дитячі спогади згадаєш,

Пірнеш в туман до юних мрій,

А прокидаючись побачиш

лице усміхнене моє.

І сни, і дні

І сни і дні і темні ночі

Ще десь веселкою бринять,

І вигравають темні очі,

На струнах серця ще бринять

А ти не спиш, рахуєш зайці,

у тебе камінь на душі,

А за вікном мороз у танці,

І вітер свище мов упир. 

В такі години холоднища,

Той холод в душу попада,

Ти опираєшся і бʼєшся,

А він потроху проліза. 

Не падай духом, це минеться,

І лід тривкий колись скреса,

Любов до тебе повернеться,

І всю тебе наллє краса.