Поезії
Мова зникає, коли нею не говорять про любов (Сергій Жадан)
22 квітня 2026
Присвята
У сни мої вернист, благаю,
слова свої на вуста постав,
я і досі коси твої кохаю
та тонкий, ледь помітний стан.
Не кидай мене на хвилях долі,
руку холодну на очі постав,
Я так хочу побути в полоні
голосу твого, що провеснем став,
21 квітня 2026
Епітафія
На вічний спомин почуттів,
коли душа у стані смерти
Завмерле серце захотів
у щирий дар тобі принести.
09 квітня 2026
Toda una vida (Все своє життя)
Автор: Освальдо Фаррес
Всі свої роки
Я би був з тобою
Що не важить ні форма
ані час, ні місце
Аби поруч ти.
Всі свої роки
Я би пестив ніжно
Я стеріг би спокій
як життя зберігаю
даруючи тобі.
І не мав би втоми
це тобі казати
це казати завжди.
Що в житті моєму
Ти шалена пристрість
Туга і любов.
Всі свої роки
Я би був з тобою
Що не важить ні форма
ані час, ні місце
Аби поруч ти.
06 квітня 2026
Perfidia (Підступність)
Автор Альберто Домінгес
О ти,
Хто вміє чути Господа
Спитай Його чи я припиняв
Обожнювати тебе?
І море,
То дзеркало в моїй душі
Оплакував щодня я при нім
підступну твою любов
Я шукав тебе усюди де б не був
і досі не знайшов.
І не треба поцілунків
коли їх не принесуть твої вуста.
А ти... Не знати ти куди пішла
і дивні пригоди знайшла
Далеко у далині
16 березня 2026
Amar y vivir (Кохати і жити)
Автор Консуела Веласкес
Чому не зна ніхто, що ти вже моя доля?
Чому мовчати маю, коли ти зливаєш душу із моєю?
Чи має значення, коли в сльозах побачать?
Коли мене спитають, я чесно їм скажу, що тебе кохаю.
Живемо тільки раз на Землі
і треба вміти кохати в житті.
Все так швидко минає,
і нам залишає
трагічне минуле.
Не хочу шкодувати за всім,
що не збулося в моєму житті
Я хочу щастя пізнати
І бути з тобою
до самої смерті.
11 березня 2026
Цикл "Весняні вірші"
У передчутті весни
І знову я стою.
Відкриті всюди вікна
Я весну проживу,
А дні пливуть так низько.
Готель ще трохи спить,
Надміру чути птаство,
І ти собі сопиш
Тобі вставати важко.
Я роблю гостру каву,
Доводжу до флетвайту,
лишаю біля тебе
і знов берусь за книжку.
Ти скоро повернешся
З морфеєвого світу.
Я встигну ще напитись
твоїм предиким цвітом.
І знову відновити
святі свої обіти -
Ти моя дивна казка,
За що мені це щастя?
Read more »
Етюд
Моє натомлене лице,
Глибокі зморшки по обличчю.
Неначе все туман несе
В потоці днів, усе так звично.
А я тобою й не хворію,
Немає сили темний страх
І навіть день прожити вмію,
Хоча приходиш ти у снах.
Ти все у сни мої приходиш,
З тобою все ще йду до сну,
Ти ніжно по щоці проводиш
І наче мить мій день минув...
Та поступово в круговерті
щоденних та буденних діл
я відриваюся від смерті,
я тихо мовлю: "Вже зумів..."
Я можу жити вже без тебе
Але чи хочу цього я?
Бо навіть сонце сходить в небі
Не вимовляючи слова.
04 березня 2026
Кохання під акомпанемент шахедів
Вже третю ніч тривоги і шахеди
Стріляють гучно аж земля дрижить.
Мені ж безтямно хочеться до тебе
І хай зупиниться цей світ на мить.
Бо що вартує страх та небуття,
У тому часі як душа співає?
І хоч втрачає розум ще й життя
Це не зупинить серце, що кохає.
У трепеті чекаєш все відбою,
Слова молитви вимовляєш тихо
А я в думках щомиті із тобою.
Вуста твої кружляють наді мною
Та я прорвуся з пекла вогняного
Прийду і мовчки словом заспокою.
Новіші публікації
Старіші публікації
Головна сторінка
Підписатися на:
Дописи (Atom)