Забуття

І вкотре злегка усміхаються вуста,

Волосся в кіску зібране дбайливо,

Струнка постава ніжні шати одягла,

На віях промінь блискає грайливо.

Довколо тебе гучно музика тріпоче,

Пташина сіла і співає на плечі,

Мій ніжний погляд ловиш неохоче

І далі йдеш, радіючи весні. 

Отак лишаюся, знечулений красою,

В моїй уяві пронеслось пів життя

«От би тепер вернути що минуло».

Але життя не можна повернути

Минуле тільки в давніх спогадах живе,

Тому накраще - взяти і забути,

Чорна тінь

Тебе нема. У спогадах стрічаю

відлуння твоє ще живе в мені.

Я ще існую? Може помираю?

Чи то твоя холодна чорна тінь?

А ще буває ти у снах приходиш,

кладеш на очі саван своїх вій

і так із льодом, з кригою цілуєш,

що прокидаюсь наче неживий...

Отак роками тихо помираю,

ходячий труп на перехресті днів,

ну а чого я, власне, ще хотів?

Коли любов навмисно убивати,

і відмовлятись від твоїх обійм,

тоді лишається у тиші помирати.

Sabrá Dios (Знає Бог)

Автор: Álvaro Carrillo.

Знає Бог

Мене ти любиш

або дуриш.

Як мені дізнатись, 

І переконатись,

Що кохаєш ти лише мене.

Ні, не маю я твердих підстав,

мати сумнів у тобі,

і тужити тихо в журбі

але я відчуваю,

що ти не зі мною,

хоча поруч ти.

Знає Бог 

Людина все не може знати

Я помру від болю

якщо це кохання

Згине через помилку мою.

Мабуть божевільний,

щоб терпіти муку

навіть без причини,

але битись я буду 

поки не вирву із серця свого

підлу цю брехню.

Навіть сни не здатні

І навіть сни не здатні повернути

Торкання пальців до холодних вуст.

Я вже хотів тебе давно забути

Хотів? та бачиш - зовсім не забув.

І досі руки обпікають скроні,

Торкають вій та прохолодних щік.

Мене ти будеш у нічнім видінні

і сон тікає в темряві мов шпиг.

І навіть слів буває забагато,

коли у тиші голосно кричать

тривоги смисли. І звучать горлато

вуста бліді, котрі собі мовчать.

У ці хвилини спокою немає,

а відголосок стінами сповза,

гучна луна квартирою блукає

твого відлуння втомлено шука.

Un minuto de tu amor (Хвилина для кохання)

Автор Альваро Каррільо

Серце тільки є одне

в тобі кохає все

не маючи причин

Бо причина є одна

і серце лиш одне

його віддам тобі.

Скільки років та страждань

я мусів пронести

І ось тепер ти знов

ти погрожуєш мені

забрати назавжди

щастя своє і любов.

Єерце тільки є одне

яке тобі віддати може усе

ти тільки дай одну хвилину йому,

віддай любові всі ключі

Цю хвилину на любов

я знаю пісня ця

подарує мені

За хвилину на любов

роками терплю біль

все тобі віддаю.

Мелянхолія

І в безнадії втомлено чекають

і серед смерти пожирають час

і навіть долю втомлено шукають

коли надії майже вже нема.

І поміж днів, приправлених журбою,

і серед ночей, повних самоти,

минуле йде непевною ходою

будує стиха пам'яти мости.

Усі слова, не сказані раптово,

коли душа розхристана болить

Вони живуть невидимо зі мною

І тихо мучать неспокійні сни,

В які приходять тихою ходою

Немов прикраси серед самоти.

Розкажи мені

Розкажи мені про любов,

 и так вмієш змістовно мовчати

а як ще я маю дізнатись

що в тОбі спалюють кров?

Розкажи мені про бажання

що керують тобою у снах,

я би спав цілу ніг при ногах

і дивився б на тебе спорання.

Розкажи мені про боління

про те, що тривожить давно

я до болю притисну чоло

і зцілю твої хворі чування.

Розкажии мені про нещастя

І тоді я не зможу мовчати

Я тихенько візьмуся співати

Аби ти ще пізнала кохання.

Cuando sale la luna (Коли сходить місяць)

Нехай же вийде цей місяць

щоби вже сонце зайшло

Нехай же прийде ця нічка,

щоб пізнали ми любов.

Нехай же зорі засвітять

Сили дарують мені

Щоби я зміг розказати

Все найкраще лиш тобі.

Знаю, що в світі немає

кохання, яке даєш

котре від ночі до ночі

Виростає в небеса

котре від ночі до ночі

Виростає в небеса

Коли мене обіймаєш

Часом питаю себе

Чим доля так завинила

Що віддала всю тебе?

Своє життя, моя мила

Тільки тобі віддаю

Бо ти в дала в поцілунку

Те чого я так прошу.

Знаю, що в світі немає

кохання, яке даєш

котре від ночі до ночі

Виростає в небеса

котре від ночі до ночі

Виростає в небеса

Нехай же вийде цей місяць