Frenesí (Шаленство)

Автор Альберто Домінгес

Лише тебе прошу на цій землі

Іди зі мною поруч по житті

Моя душа належить лиш тобі

І ти шалено в мені

Своє тепло даруй у погляді

Жагу палку віддай з медових вуст

Це так шалено жити і любить

Тебе шалено любить

У поцілунку, що віддав

Було благання й душа

Прошу, о прошу ти скажи

що відуваєш любов

Лише тебе прошу на цій землі

Іди зі мною поруч по житті

Моя душа належить лиш тобі

І ти шалено в мені

Геометрія Лобачевського

Ми наче ті прямі, що вічно паралельні,

Здавалося торкнися - і ось перетин наш.

Але таке можливе лише у тій вселенній

Де долі наші можуть зустрітися ще раз.

Яка ймовірність цього серед мільярдів мас?

У всесвіті, де темінь панує цілковито.

Чи можуть раптом двоє перетинатись так

Аби не розлучатись і бути разом вічно?

Ми будемо удвох такі перпендикулярні,

Коли настане час, отой чарівний час

котрий немав стіна, що розділяє нас

розіб'ється раптово на міліяди зір

і серед небуття, у світлі полум'янім

Ми будемо удвох, немаючи і тіл.

Toda una vida (Все своє життя)

Автор: Освальдо Фаррес

Всі свої роки

Я би був з тобою

І не важить ні форма

ані час, ані місце

Аби поруч ти.

Всі свої роки

Я би пестив ніжно 

Я стеріг би спокій

як життя зберігаю 

даруючи тобі.

І не мав би втоми

це тобі казати

це казати завжди.

Що в житті моєму

Ти шалена пристрість

Туга і любов.

Всі свої роки

Я би був з тобою

І не важить ні форма

ані час, ані місце

Аби поруч ти.

Perfidia (Підступність)

Автор Альберто Домінгес

О ти, 

Хто вміє чути Господа

Спитай Його чи я припиняв

Обожнювати тебе?

І море,

То дзеркало в моїй душі

Оплакував щодня я при нім

підступну твою любов

Я шукав тебе усюди де б не був

і досі не знайшов.

І не треба поцілунків

коли їх не принесуть твої вуста.

А ти... Не знати ти куди пішла

і дивні пригоди знайшла

Далеко у далині

Amar y vivir (Кохати і жити)

Автор Консуела Веласкес

Чому не зна ніхто,

що ти вже моя доля?

Чому мовчати я маю

Поки не зʼєднаю

душу із твоєю?

Чи має значення,

коли в сльозах побачать?

Коли мене спитають,

я чесно їм скажу,

що тебе кохаю.

Живемо тільки раз на Землі

і треба вміти кохати в житті.

Все так швидко минає,

і нам залишає

трагічне минуле.

Не хочу шкодувати за всім,

що не збулося в моєму житті

Я хочу щастя пізнати

І бути з тобою

до самої смерті.

Цикл "Весняні вірші"

У передчутті весни

І знову я стою.

Відкриті всюди вікна

Я весну проживу,

А дні пливуть так низько.

Готель ще трохи спить,

Надміру чути птаство,

І ти собі сопиш

Тобі вставати важко.

Я роблю гостру каву,

Доводжу до флетвайту,

лишаю біля тебе

і знов берусь за книжку.

Ти скоро повернешся

З морфеєвого світу.

Я встигну ще напитись

твоїм предиким цвітом.

І знову відновити

святі свої обіти -

Ти моя дивна казка,

За що мені це щастя?

Етюд

Моє натомлене лице,

Глибокі зморшки по обличчю.

Неначе все туман несе 

В потоці днів, усе так звично.

А я тобою й не хворію,

Немає сили темний страх

І навіть день прожити вмію,

Хоча приходиш ти у снах.

Ти все у сни мої приходиш,

З тобою все ще йду до сну,

Ти ніжно по щоці проводиш

І наче мить мій день минув...

Та поступово в круговерті

щоденних та буденних діл

я відриваюся від смерті,

я тихо мовлю: "Вже зумів..."

Я можу жити вже без тебе

Але чи хочу цього я?

Бо навіть сонце сходить в небі

Не вимовляючи слова.

Кохання під акомпанемент шахедів

Вже третю ніч тривоги і шахеди

Стріляють гучно аж земля дрижить. 

Мені ж безтямно хочеться до тебе

І хай зупиниться цей світ на мить.

Бо що вартує страх та небуття,

У тому часі як душа співає?

І хоч втрачає розум ще й життя

Це не зупинить серце, що кохає.

У трепеті чекаєш все відбою,

Слова молитви вимовляєш тихо

А я в думках щомиті із тобою. 

Вуста твої кружляють наді мною

Та я прорвуся з пекла вогняного

Прийду і мовчки словом заспокою.