Зваба

Ти зваблюєш мене
кораловим намистом,
смієшся наче вже
керуєш мною чисто.
наказуєш так владно
ґаздуєш так доладно,
що інколи аж страшно
на що спроможна ти.

І це мене дурманить
Не звик я до такого
коли ти просто знаєш,
що можна йти до когось
І той, кого зустрів ти
тебе приймає щиро
піклується, стирає
Брудне минуле з тіла.