Зваба

 

Ти зваблюєш мене 

Кораловим намистом, 

Смієшся наче вже

Керуєш мною чисто, 

Наказуєш так владно

Газдуєш так доладно,

Що інколи аж страшно 

На що спроможна ти. 

І це мене дурманить

Не звик я до такого

Коли ти просто знаєш,

Що можна йти до когось

І той, кого зустрів ти

Тебе приймає щиро

Піклується, стирає

Брудне минуле з тіла.