Поклич мене

Поклич мене із раю свого,

Верни мені чуття в душі,

Я вже замучився без того

П'янкого болю у журбі.

Заглянь в мої застиглі очі,
як у мерця вони мутні.

Я роздивитися вже хочу,
на сонцем оповиті дні.

Підняти згорблені рамена

Розправитися у плечах
В руках відчуть як повна сила

У тілі пророста в ночах.

А в тих ночах - твої цілунки

безмежну силу додають,
Вони плекають, то не трунки
Вустами рани зцілюють.

І зараз я дивлюся в небо,
таке претемне як пітьма.

Тебе все кличу, бо потреба
моя в тобі не має зла.

Ти мій озон, моє дихАння,

У тобі мій безсмертний слід
Я знову хочу те кохання,

котре жбурнув тобі до ніг.