З надривом у голосі та серці

Лиши мене! Облиш! Покинь!
Іди в чужі краї, полинь!
І моє серце забери, і душу - обпали!
Вже непосильно линуть дні...

Але хоч часточку душі?

лиши мені на спомин днів,
Я заклену мою любов
Додавши до частинки кров.

Мою кровицю, мою частку,
віддам без огляду, без частки.
Поділюсь всЕціло на нуль
Щоби тебе хоч не забуть..

Та все ж не треба! Йди у gsтьму,

До дідька чорного й злого,
Ти вже забрав мого святого,
Мого коханого, ясного...

Залишив мертве попелише,
золи масної чоний слід,
Там де колись цвіли нарциси - 

тепер цвітуть кістками пні.

І все ж прошу, колись вернися,
Я буду ждати, хоч усе

ти зміг так легко розвалити?
Але я все ж люблю тебе,

Люблю й ненавиджу водночас.
боготворю, і проклену
той час, коли у моїх косах
блакитну стрічку пригорнув.

Ті славні дні мойого щастя,
Буду нести крізь буревій
І коси, сповнені нещастя,
і стрічку білу від надій.