Я не люблю, але рубці болять.
Вони стискають, дихати не можу.
Я постелю вологе з поту ложе,
І зроблю спробу трошечки поспать.
У мене розлад, сон від мене втік,
І це безсоння наче кара дика,
Я вже рахую скільки ран обпік,
І скільки днів долаю цю розпуку.
Тебе нема. Але ти наче поруч,
Смієшся дзвінко, милий горобець.
І ми удвох чекаємо кінець.
Тож полежу, рахуючи на стелі,
Уявні мрії, подумки піду
Туди дп знов тебе я не знайду.
Немає коментарів:
Дописати коментар