Мені так соромно буває від розлуки,
Зате що я сміливости не взяв,
У свої кволі, і не сильні руки,
А міг сідлати долю як коня.
Я міг багато, а зробив так мало,
У моїх силах - скинути з основ
Моє життя, посоловіле, сиве
Підняти плечі, знати що я знов
У повній владі понад існуванням,
У певній думці щодо правоти,
Коли життя помножую бажанням
Ще Того щастя якось досягти.
І в невідомости, коли усе майнуло
Мені лишається закреслити минуле.
Немає коментарів:
Дописати коментар