Всі почуття, даровані тобою
я покладу до скриньки пам'ятІ.
Ти не суди, не будь занадто злою,
Мої думки розхристані зовсім.
Якщо раніш співав тонким гобоєм,
якщо тобі я скрипкою звучав,
то вже тепер, коли вітри й прибої
то вже тепер, коли вітри й прибої
в моїй душі, мовчить одна печать.
Настанув час закрити щастя книгу,
прийшла пора піти своїм шляхом
і не вертатись в час, коли любов
могла обох теплом своїм зігріти.
І буде тихо скрипка вигравати
неначе все ще можна врятувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар