Я знов прийду

"Привіт", - скажу, постукавши у двері,

а ти відкриєш, сповнена журби?

ти не подібна до тієї феї,

котру зустрів поміж снігів зими.

Тоді були ти наче дивна казка.

в очах іскрились тисячі вогнів.

Але роки, вони немов напастя

що загасило променів ясні.

Та я вернувся, я вже на порозі,

дивлюсь на втому голубих очей,

І не загублюсь більше на дорозі

в густих туманах, темряві ночей.

В моїх обіймах будеш у спокої,

і твої руки ніжність принесуть,

я так втомився спати у покоях
у німоті немов  вже заснуть.

Тому я тут, навпроти твого смутку,

я ледь дишу з надміру почуттів,

прийми мене, бо я прийшов зі жмутком

малим вінком заплетених віршів.