Тепер усе, я наче скромний Данте
Іду до пекла власного буття,
Мої слова, думки, ніщо не варте
Секунди світла од твого буття.
Ти відійшла, у світ далеких тіней,
І все вертає до кругів своїх,
Я тихо аходжу у тісні сінп
І залишаюся до скону власних днів.
І моє пекло вже раптово стало
Чистилищем на цій сумній землі
А тіні раю - тільки у вісні.
У тиші сум висить немов туман,
Що ледь чорніє серед надвечір'я,
І між життя я залишаюсь сам...
Немає коментарів:
Дописати коментар