НімОтні хвилі так раптового тепла
Омиють тіло серед ночі травневОї
Вдихнути б коси і в тремтливії вуста
Укласти б спокій та думок палких сувої.
І потім сплестися у танці вогнянОму,
Спалити душу і до попелу серця,
Не шкодувати у майбутньому старому
Що так без присмаку пронеслося життя.
Лише солодкі та примарні мої мрії,
Такі нездІйсненні галактики плетінь,
Холодне сонце зігріває на подвірʼї.
Тривожний вітер так раптового тепла
Гойдає хмари і мого бажання хвилі,
Нажаль, печаль і лиш примарні мрії…
Немає коментарів:
Дописати коментар