Як покручі здіймається гілля,
Завмерлий сад зимою огортає
Колись гарячі, щирі почуття
Холодний сніг у пЕлени ховає.
Холодна ковдра, збілена до блиску
несеться притьмом до краю світів
і мертве віття піддається тиску
скажено - хижих зимняних вітрів.
У шибку бʼється снігова завія
Не видно навіть тьмяних ліхтарів
І рвучко сипле снігове колюччя.
В моїх старих покручених долонях
Гаряча кава довго ще холоне
Маленький протяг тихо свище в сінях.
Немає коментарів:
Дописати коментар