Не будь строгою

Всі почуття, даровані тобою

я покладу до скриньки пам'ятІ.

Ти не суди, не будь занадто злою,

Мої думки розхристані зовсім.

Якщо раніш співав тонким гобоєм,

якщо тобі я скрипкою звучав,
то вже тепер, коли вітри й прибої

в моїй душі, мовчить одна печаль.

Настанув час закрити щастя книгу,

прийшла пора піти своїм шляхом

і не вертатись в час, коли любов

могла обох теплом своїм зігріти.

І буде тихо скрипка вигравати

неначе все ще можна врятувати.

Я знов прийду

"Привіт", - скажу, постукавши у двері,

а ти відкриєш, сповнена журби?

ти не подібна до тієї феї,

котру зустрів поміж снігів зими.

Тоді були ти наче дивна казка.

в очах іскрились тисячі вогнів.

Але роки, вони немов напастя

що загасило променів ясні.

Та я вернувся, я вже на порозі,

дивлюсь на втому голубих очей,

І не загублюсь більше на дорозі

в густих туманах, темряві ночей.

В моїх обіймах будеш у спокої,

і твої руки ніжність принесуть,

я так втомився спати у покоях
у німоті немов  вже заснуть.

Тому я тут, навпроти твого смутку,

я ледь дишу з надміру почуттів,

прийми мене, бо я прийшов зі жмутком

малим вінком заплетених віршів.

Se Me Olvidó Otra Vez (Я знову забув)

Ділюся власним перекладом пісні «Se Me Olvidó Otra Vez» («Я знову забув»)

Напевно, мабуть, вже 

Про мене ти забула

А тим часом я

На тебе ще чекаю

Я не хотів іти

аби одної днини

Коли вернешся ти,

Мене отут зустріла.

Тому я досі тут

Лишаюся e місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

І буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

Тому я досі тут

Лишаюся у місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

Що буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

І знову віддаюся слову

Тобі вірші я знову напишу,

Хоча я знаю, ти про них забула,

У тобі знову хтось розбурхав бурю.

У тебе нова збурена задума. 

Мене раптово вхопить безнадія,

Навіщо знову марити в словах?

Коли для щастя лише потрібна дія

Лише вона долає лють і страх.

Ти не прийдеш, не прочитаєш знгву,

Від цього факту зуби аж болять,

І я вже вкотре віддаюся слову.

А що мені лишається зробити?

Коли в житті відмовився любити,

Твої вуста, котрі мабуть вже сплять.

Абсолютний спокій

В мені мовчать захоплені квінтети,

Я вже не чую голосу сирен,

І може зрідка спливають силуети,

Неначе повний рибою човен.

Нема ні страху, ні переживання,

Це так давно минулося і мені,

Що і якби зʼявилося бажання,

Я б не схотів повторення оці.

Я думав що минулися століття,

А то лиш тиждень як тебе нема

І вже здається що прийшла зима,

І вже моя надморена душа,

Нездатна щастя пізнавати знову

Неначе цвинтар у вечірню пору. 

Нічні трелі

І знову ніч приходить в дім,

Темнота кути знаходить,

Я тепер один у нім,

І мене це не тривожить.

Незворушний наче скеля,

Видивляюся в стіну,

Світло фари десь на стелі 

Танець грає без вогню.

І нема наснаги зовсім,

Щось творити чи зробить,

Залишився тільки попіл

На місцях де міг любить.

Не зігрітися багаттям

Не піднятися увись,

Не скупатися у щасті

А котитися униз.

Я би міг ще заспівати

Про кохання всі пісні,

Але ніч, і треба спати,

Під акорди, що пройшли.

Цикл "Любов дозріла"

Я закоханий у вас

Я закоханий у вас.

Кожний день і кождий раз

я дивлюсь у ваші очі

і сповільнюється час.

Я дивлюся десь годину.

Крізь вікно промінчик згас.

Обернувся, аж хвилина

пронеслася поміж нас.

Дивна ця відносність часу,

він повільний чи швидкий,

по спіралі ходить часто

поміж складок вуст твоїх.