Осінні дні, наповнені водою,
волога дише з кожного кутка,
холодний дощ повільною ходою
крокує сміло до мого вікна.
І зазирає у порожню хату,
Його стрічає лиш пітьма одна.
Тепер стоять порожніми кімнати,
В яких колись сміялася краса.
Вони не будуть відчувати сонця,
зсіріла тінь впаде на чорний стіл,
і не здмухне зотлілий з часом пил.
Все що минуло і пішло у безвість
не повернеться до кінця віків,
і не пренЕсе всім важливу вість.
Немає коментарів:
Дописати коментар