Віддай мене

Віддай мене у свій палкий полон,

продай навіки у щасливе рабство.

Втомився я очікувати сон,

в якому ти - невИмовне блаженство.

Прийди й візьми мою закляту душу,

і пригорyи до полумʼяних вуст,

вона давно перетворилась в пустку,

візьми і розвали до щастя мур.

Подай мені перстом своє спасіння,

Міцним стисканням витягни з багна,

І не кидай, я прошу на каміння

моє безвольне тіло без життя.

Прошу лишень, будь чесною зі мною,

якщо тобі моя любов баласт,

то просто йди, і не ступай ногою,

там де фіалками сталився шлях,

бо ті фіалки - сльози філєтові,

я їх губив, коли картав буття,

поволі йди, не витопчи у полі

моїх щасливих мрій тонке ткання.

Nosotros (Ми)

Ділюся перекладом пісні "Nosotros (Ми)"

Мене почуй.

Я хочу це сказати

варто не чекати

прошу не ридай.

Почуй мене.

Хоч це ламає душі,

я мушу це сказати

і я це зроблю.

Обоє, нестямно полюбили

від нашого стрічання

жили в любові щиро.

Обоє, від нашої любові

яскраве сонце

божественно світило.

Обоє, кохаємо нестямно.

Ми мусим розійтися -

і не питай чому.

Не втрата це любові,

Клянуся я кохаю.

І в пам'ять почуття

заради твого блага

Я кажу - "Прощавай".

Flor de azalea (Квітка азалії)

Пропоную свій переклад слів пісні "Flor de azalea (Квітка азалії)"

Наче піна,

яку несе шалено бистра річка.

Азалья - квітка

у хвилях долі тебе понесло.

Ти врятувалась,

тепло змогла знайти і порятунок,

і оживила своє щире серце.

І біль пройшов.

Твоя усмішка

покаже всі минулі темні ночі.

А твій погляд

гіркіший за відлуння в розпачі.

Тепер навіки

я хочу щоби ти сумне забула,

та ніжний спокій у душі відчула,

і назавжди.

Пташиною,

що на світанку до твого вікна,

летить і б'ється до самого скла,

хочу стати тепер. 

І робудити

тебе зі сну солодкого, п'янкого,

І на світанку до життя нового

віддать любов.

Не будь строгою

Всі почуття, даровані тобою

я покладу до скриньки пам'ятІ.

Ти не суди, не будь занадто злою,

Мої думки розхристані зовсім.

Якщо раніш співав тонким гобоєм,

якщо тобі я скрипкою звучав,
то вже тепер, коли вітри й прибої

в моїй душі, мовчить одна печаль.

Настанув час закрити щастя книгу,

прийшла пора піти своїм шляхом

і не вертатись в час, коли любов

могла обох теплом своїм зігріти.

І буде тихо скрипка вигравати

неначе все ще можна врятувати.

Я знов прийду

"Привіт", - скажу, постукавши у двері,

а ти відкриєш, сповнена журби?

ти не подібна до тієї феї,

котру зустрів поміж снігів зими.

Тоді були ти наче дивна казка.

в очах іскрились тисячі вогнів.

Але роки, вони немов напастя

що загасило променів ясні.

Та я вернувся, я вже на порозі,

дивлюсь на втому голубих очей,

І не загублюсь більше на дорозі

в густих туманах, темряві ночей.

В моїх обіймах будеш у спокої,

і твої руки ніжність принесуть,

я так втомився спати у покоях
у німоті немов  вже заснуть.

Тому я тут, навпроти твого смутку,

я ледь дишу з надміру почуттів,

прийми мене, бо я прийшов зі жмутком

малим вінком заплетених віршів.

Se Me Olvidó Otra Vez (Я знову забув)

Ділюся власним перекладом пісні «Se Me Olvidó Otra Vez» («Я знову забув»)

Напевно, мабуть, вже 

Про мене ти забула

А тим часом я

На тебе ще чекаю

Я не хотів іти

аби одної днини

Коли вернешся ти,

Мене отут зустріла.

Тому я досі тут

Лишаюся e місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

І буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

Тому я досі тут

Лишаюся у місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

Що буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

І знову віддаюся слову

Тобі вірші я знову напишу,

Хоча я знаю, ти про них забула,

У тобі знову хтось розбурхав бурю.

У тебе нова збурена задума. 

Мене раптово вхопить безнадія,

Навіщо знову марити в словах?

Коли для щастя лише потрібна дія

Лише вона долає лють і страх.

Ти не прийдеш, не прочитаєш знгву,

Від цього факту зуби аж болять,

І я вже вкотре віддаюся слову.

А що мені лишається зробити?

Коли в житті відмовився любити,

Твої вуста, котрі мабуть вже сплять.