Каштани брук вкривають рясно,
а ти із гордістю пливеш,
твоя душа немов пригасла,
і на душі завмерло все,
сумна усмішка ледь помітна
вустами блудить мов сліпець.
Прийде весна і ти раптово,
раптово зміниш свій акцент,
ти переміниш на мадорні
мінорні трелі голосні
і заспіваєш як востаннє
на крилах вранішніх вогнів,
таких принадних та незнанних
неначе спалах світлячків.