Ніч дванадцята - Колискова

І спи і мрій і поринай

до царства Морфію нічного,

лише позаду залишай

шнурочок сплетеного льону.

Лише за ним достатньо сил

вернутись в світ ранковий.

А знаєш що? Я все "наплів".

світанок прийде скоро.

Ніч одинадцята

Добраніч.

І ні слова більше.

Твої вуста закрию поцілунком.

І ти заснеш сьогодні вже раніше

ніж дві зорі сховаються в світанках.

І добрий ранок

скаже тОбі сонце,

палке проміння збудить на світанку.

А я наповию твоє ніжне серце

у золотистім вранішнім серпанку.

А добрий вечір,

сповнений турботи.

Принесе втому, радісну і млосну,

і я ставатиму як до роботи,

збирати з вуст твоїх солодкі роси.

Ніч десята

Мене нема.

Я вже пішов.

В бездні ночі потонув.

А нині ти,

наказуй ти

і я слова твої сповнЮ.

І не дразни

намарно слів,

не викидай на вітер.

Бо в твої сни

прийду сліпий,

і заберу набільше.

Це грізний знак.

Мої слова,

моє палке прокляття.

Тож накажи,

не відступи

від мого заклинання.

Наказуй, щоб

ішов я спать,

і довго спав, до рання.

І королівною

у снах

явись мені з коханням.

Ніч дев'ята - Сонний я

Світанок запалив Венеру,

і сходить сонце, зір нема,

Я ставлю каву на пательню

і не запалюю вогня.

Я навіть очі не відкривши,

ледь йду на кухню і стою

неначе мумія невтішна,

неначе пугало в степу.

А ти своїм палким коханням

не дала спати цілу ніч

ти цілувала із натхненням

всього мене і навіть більш,

Ти наче всесвіт обіймала

своєю ніжністю й любовʼю.

І всю себе мені віддала

в нічному танці запальному.

Ніч восьма

Тебе прошУ, лягай вже спати,

бо я далеко десь за горизонтом.

Я би хотів теплом своїм приспати

але сьогодні, я десь там, на фронті.

І уявляю як тебе торкаюсь ніжно,

а ти мовчиш й прискорено лиш дишиш.

Я закриваю очі від бажань прещирих,

я сподіваюся мене ти не залишиш.

В полоні злих ілюзій та фантазій

в безодні снів порожніх та холодних,

я помираю від незнАних стадій,

куди ми вдвох ще так і не дозріли.

Тому ти спи, засни, забудь, і плавай

у океані моїх щирих дум.

Я повернусь і ми пізнаєм разом,

що це за сон в якому тільки сум.

Ніч сьома

Я з іменем твоїм

лягаю пізно спати.

І ти наче сніг

колючий і лапатий.

Я з іменем твоїм

свій ранок зустрічаю,

в тумані прохолоднім

іду та й потопаю.

У імені твоїм,

мій кожен Божий день

присвячую тобі,

і мовлю сто пісень.

Я з іменем твоїм

щасливий і проклЯтий,

у милості своїй

дозволь мені пропасти.

Ніч шоста

Між нами даль, нема звʼязку,

у мене зараз глупа ніч.

Та все одно я вам пишу

в надії стрітись віч на віч.

Ви так далекою від мене

зробились кілька літ тому,

а памʼятати вас так треба

ви наче сонце на листку.

Без памʼяті про ваші риси

я дуже рано все ж помру.

Ви необхідні наче світло

для фотосинтезу листку.

І очі світлі, і волосся,

їх забуваю я щодня.

Ви наче кисень у повітрі,

якого майже вже нема.

Я Бога мОлю про одне -

щоб він поміг запамʼятати

ваш світлий образ. А учора

я бачив вас між вулиць Львова...

Я закохався

Я закохався, визнаю

цю очевидну істину.

І хоч я цього не хочУ,

але життя не уявлю

без ваших уст і ясних брів,

без цвіту віч та сонця вій.

Насінням впали на ріллю

любовʼю ще незайману,

тепер я полумʼям горю

щоденно із бажаннями,

котрі і в думці неможливо

собі сказати вголос щиро.

І ви це знали, добре знали,

що буде саме так зі мною,

тому замилено мовчали,

тому очима так кричали,

що я від крику занімів

і розкрИшивсь до ваших ніг.

Я вас виню у цій любові.

Вона тягар, вона нектар.

Щодня молю щоби цей дар,

ніде не щез і не пропав.

І хоч значні переживання

Та пізно йти, не час втікання.

І я приймаю це кохання.

Я визнаю його своїм.

Всецілим, щедрим, освяйним,

і зараз майже без вагання

надранок прийду я до вас.

Беріть мене, тепер я ваш…