Я знов прийду

"Привіт", - скажу, постукавши у двері,

а ти відкриєш, сповнена журби?

ти не подібна до тієї феї,

котру зустрів поміж снігів зими.

Тоді були ти наче дивна казка.

в очах іскрились тисячі вогнів.

Але роки, вони немов напастя

що загасило променів ясні.

Та я вернувся, я вже на порозі,

дивлюсь на втому голубих очей,

І не загублюсь більше на дорозі

в густих туманах, темряві ночей.

В моїх обіймах будеш у спокої,

і твої руки ніжність принесуть,

я так втомився спати у покоях
у німоті немов  вже заснуть.

Тому я тут, навпроти твого смутку,

я ледь дишу з надміру почуттів,

прийми мене, бо я прийшов зі жмутком

малим вінком заплетених віршів.

Se Me Olvidó Otra Vez (Я знову забув)

Ділюся власним перекладом пісні «Se Me Olvidó Otra Vez» («Я знову забув»)

Напевно, мабуть, вже 

Про мене ти забула

А тим часом я

На тебе ще чекаю

Я не хотів іти

аби одної днини

Коли вернешся ти,

Мене отут зустріла.

Тому я досі тут

Лишаюся e місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

І буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

Тому я досі тут

Лишаюся у місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

Що буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

І знову віддаюся слову

Тобі вірші я знову напишу,

Хоча я знаю - ти про них забула,

У тобі знову хтось розбурхав бурю.

У тебе нова збурена задума. 

Мене раптово вхопить безнадія,

Навіщо знову марити в словах?

Коли для щастя лише потрібна дія

Лише вона долає лють і страх.

Ти не прийдеш, не прочитаєш знову,

Від цього факту зуби аж болять,

І я вже вкотре віддаюся слову.

А що мені лишається зробити?

Коли в житті відмовився любити,

Твої вуста, котрі мабуть вже сплять.

Абсолютний спокій

В мені мовчать захоплені квінтети,

Я вже не чую голосу сирен,

І може зрідка спливають силуети,

Неначе повний рибою човен.

Нема ні страху, ні переживання,

Це так давно минулося і мені,

Що і якби зʼявилося бажання,

Я б не схотів повторення оці.

Я думав що минулися століття,

А то лиш тиждень як тебе нема

І вже здається що прийшла зима,

І вже моя надморена душа,

Нездатна щастя пізнавати знову

Неначе цвинтар у вечірню пору. 

Нічні трелі

І знову ніч приходить в дім,

Темнота кути знаходить,

Я тепер один у нім,

І мене це не тривожить.

Незворушний наче скеля,

Видивляюся в стіну,

Світло фари десь на стелі 

Танець грає без вогню.

І нема наснаги зовсім,

Щось творити чи зробить,

Залишився тільки попіл

На місцях де міг любить.

Не зігрітися багаттям

Не піднятися увись,

Не скупатися у щасті

А котитися униз.

Я би міг ще заспівати

Про кохання всі пісні,

Але ніч, і треба спати,

Під акорди, що пройшли.

Цикл "Любов дозріла"

Я закоханий у вас

Я закоханий у вас.

Кожний день і кождий раз

я дивлюсь у ваші очі

і сповільнюється час.

Я дивлюся десь годину.

Крізь вікно промінчик згас.

Обернувся, аж хвилина

пронеслася поміж нас.

Дивна ця відносність часу,

він повільний чи швидкий,

по спіралі ходить часто

поміж складок вуст твоїх.

Без тебе…

Без тебе смерть мене поглине люто,

без тебе тінь впаде, зімкне вуста.

Моє життя припиниться і тихо

заплаче скрипка на мінорнім ля.

Без тебе я немов порожній посуд,

без тебе тіло тільки збір клітин.

І хай гримить довкола грізний осуд,

в тобі одній - набір найкращих вин.

В тобі одній - пʼянкі пахучі трави,

всі найдивніші запахи весни,

і найдорожчі квіти від зими.

Без тебе світ - ярмо і стрАшна мука,

без тебе я напевно пропаду,

і смерть мне поведе попід руку

Вечірній час

Вечірній час у ніч повільно сходить,

тепло весни занадто рано йде,

ще може ніч морозами надходить,

і білий іній все зелене вбʼє.

З-за хмари місяць стомлено зринає,

світіння кволе скроплює тебе.

У срібні хвилі тихо поринає

Моя душа і забуває все.

Який же дивний силует від Бога

надався носу, щОкам та очам?

Мабуть «Спасибі» скажу я батькам.

Як плід любові від єднання тіл,

 разом з тобою народити нове

життя у світ цей дивний я би хтів.