І дощ і вітер

Тобі скажу, тобі признаюсь щиро

А десь творі падають дощі

І хоч слова звучать так несміливо

В моїх думках лише твої пісні

Дише твій голос, вмитий чарівничо,

І милий погляд, скраплений вогнем,

В моїй душі дощі летять невпинно,

У супроводі під тривожний Щем.

Так дуже мулько, доля ця жорстока

Вона мечем висить на волоску

І ти така тривожно - сумовита

Вже не чекаєш прийдешню весну.

І ми німі, а парасоля мокра,

Пориви вітру геть змокріли нас.

Подай мені свою холодну руку

Подай і хай тривожить час.

Нехай йому буде все небайдужим

Нехай для нього важить головне

Сьогодні ти будеш мені не другом

А станеш щастя, щастям неземним.

Моє...

Моє вікно, заляпане дошем,

Моя душа - немов пуста безодня,

Моє життя сховалось під плащем

чужих бажань, і власного безволля.

Мій тихий дім, що лише пустотою,

Стара підлога зрипує тихцем,

І за вікном не стримує погоду

То так весна іде до нас з дощем.

А я лежу, я тихо помираю,

В мені потреба говорить тобі

Усі слова, які я тільки знаю,

Усі думки, що в голові моїй

Лише тобі у спадок залишаю,

Лише для тебе вони мають зміст.

Мене почуй

Тобі скажу оці слова несмілі,

Ти зрозумій, не відкидай мене.

Я хоч в літах, але такий незрілий,

мені так важко видусить оце.

Я довго ждав погожої години,

Чекав моменту знов і знов і знов,

Але тепер я буду говорити

І розкажу про всю свою любов.

Про мої сни, в яких ти поселилась,

Про світлий образ зліплений в мені

І про найкращі, найсвітліші дні.

Ти почекай, не мій перебивати,

Я дуже хочу все тобі сказати

І потім вічність ще тебе кохати.

Ти - спокуса

В тобі моя спокуса.

Ти знаєш добре це.

Тому я трохи злюся

і не дивлюся в лице,

Іду та сторонюся,

вітання рідко шлю,

Тебе я вже боюся,

бо ти не йдеш зі сну.

В тобі мої бажання,

нестямності такі,

що навіть від тортурів

не скажу їх тобі.

Вони бо надто дивні,

і пристрасно - чумні,

оці мої бажання,

тілесні, голосні.

Спокусо ти русява,

блакитно - голуба,

дивлюся я на тебе

і серце ожива,

моє вже хворе серце

скоріше все біжить

аби тобі принести

хоча б хвилину, мить,

в якій ти посмієшся,

забудеш сум та біль,

а може й не вернешся

у світ, де тільки цвіль?

А може ти зумієш

перевернути дно,

і у саду розквітнеш,

в який зову давно.

Bésame Mucho (Цілуй мене нестримно)

Поцілуй, цілуй нестримно,

Наче останньою буде для нас темна ніч.

Поцілуй, цілуй нестримно,

Я так боюся тебе загубити навік.

Поцілуй, цілуй нестримно,

Наче останньою буде для нас темна ніч.

Поцілуй, цілуй нестримно,

Я так боюся тебе загубити навік.

Хочу дивитися в очі

І чути твій голос сьогодні вночі.

Тільки подумай вже завтра 

я буду далеко, у далечині. 

Поцілуй, цілуй нестримно,

Я так боюся тебе загубити навік

Я так боюся тебе загубити навік.

Навіщо я тобі?

Навіщо я тобі?

Мене ти не чекаєш,

Не ждеш у темну ніч

Сховавши свою злість.

Навіщо я тобі?

Коли ти не пізнаєш

Мій стомлений акцент

Опісля дня боїв.

Навіщо я тобі?

Ти можеш і сама

Прикрасити свій дім

У світлі кольора.

Навіщо я тобі?

Мій грубий і вмілий

Характер наче міль

Зжирає твою тінь.

Навіщо я тобі?

Я злий, недосконалий,

Гординею сповненний

Маленький чоловік.

Тобі я не потрібний

Ти можеш все сама,

Як вітер на подвір'ї

мете пусте сміття,

Так я у твоїй долі

лише пусте ім'я.

Historias de un Amor (Історія любові)

Вже тебе немає поруч, о любов!

Лиш самотність у душі моїй живе.

Я не можу зрозуміти

нащо зволив Бог любити

І тебе не забувать.

Ти була єдиним сенсом у житті,

А любов моя - регілія свята.

У цілунках зустрічав я

Твоє тепло до мене

Ніжну пристрасть та любов.

Вся ця пісня про любов

більше яку я не зустрів,

вона дала розуміти

що є добро, що таке зло.

І віддала серцю світла,

ну а потім загасила.

О яка же темна доля,

І нема тепер життя!

Вся ця пісня про любов

Вся ця пісня про любов

більше яку я не зустрів,

вона дала розуміти

що є добро, що таке зло.

І віддала серцю світла,

ну а потім загасила.

О яка же темна доля,

І нема тепер життя!

Вся ця пісня про любов

Flores negras (Чорні квіти)

Твої очі тривожать,

Твої руки поранять,

Твої губи заманять,

І здурять мене. 

Я запитую в тіні

Чи ці губи, що люблю

Можуть у поцілунку

Збрехати мені

Я існую наче вʼязень

Та моя душа вже тобі співа: «Кохаю»

Наші губи ще палають

І пристрасть поцілунку ти вже не забудеш наранок. 

Чорні квіти, що судились

Розлучають різко нас

Та настане той день і година

Будеш ти моя, моя.

Чорні квіти, що судились

Розлучають різко нас

Та настане той день і година

Будеш ти моя, моя.

Хмарність з проясненням

Ти сьогодні як хмарність з проясненням,

то хмурієш, то світишся ясністю,

я би хтів всі відповіді з поясненням,

та боюся, що одержу пропасницю.

Цикл "Старі спогади"

Згадати важливих

Сама невинність, вбрана в білу сукню,

тривожний усміх, витканий в губах.

Тебе я знаю тільки ось такою,

В моїх архівах - ти лише така.

Гортаю книгу спогадів минулих,

Це перед смертю - місія свята,

згадати всіх, усіх своїх важливих

і попрощатись з ним хоч і думках.

І мабуть це дозволить без вагання,

Ступити там, куди живим нема

ані дороги, ані сподівання.

І я на фініш вийшов, я іду,

Моя дорога майже обірвАлась

і я ступлю, і ти мені згадалась...

Коли болить

Коли болить тебе душа невпинно,

коли ти терпиш біль страшний в собі,

приходь до мене, я тебе зігрію,

почую все, що скажеш мовчки ти.

Коли ти радість щиру відчуваєш,

неначе крила виросли в тобі,

тоді приходь, зі мною ти розділиш

безмежне щастя, радість променів.

Коли утрата твоє серце лиже,

коли потребу маєш у теплі,

тоді приходь, зі мною ти залишиш

усі недобрі справи та думки.

Коли тебе турбує люта думка,

а потім інша розум полонить,
тоді прийду немов бурхлива річка

і змию всі мости та всі кладки.

Коли ти знаєш, що я допоможу,

коли ти серце віддасиш мені,

то знай, що я тебе уже не зраджу,

Бо твоє серце - діамант в житті.

Якби ти...

Якби ти знала як ти утішаєш,

коли приходиш з усміхом своїм,

ти моє серце світлом звеселяєш

і зло відводиш голосом дзвінким.

Якби ти чула всі мої прохання

до вищих сил, спрямованих в журбі,

то би б могла пізнати милосердя

і не пройшла, байдужою в собі.

Якби відкрила свої ясні очі,

до моїх слів, немовлених ще,

тоді ясніші були б мої ночі,

бо я би знав - твоя душа живе.

Якби почула мої піснеспіви,

котрі лунають без кінця в мені,
тоді б ти знала - всі таємні мрії

створити в світі можу лиш в тобі.

Якби ти знала, о якби ти чула,

Якби я міг сказати всі слова,

але твоя душа давно відчула,

що я не твій, не доля я твоя...

Прошу тебе

ПрошУ не плач, о моя ніжна мавко,

Не поринай у смуток та журбу,

Я ще тебе держу в обіймах палко,

Я ще люблю тебе таку сумну.

ПрошУ не йди у чорно - білий світ,

не покидай веселкових багрянців,

твоя краса вмирає в сіроті,

а ти така приваблива уранці.

ПрошУ тебе, любові віддавайся,

все без останку віддавай мені,

щоби я знав - моє буття в тобі.

І я буду тебе підносить щиро

на наш вівтар, де відданість живе,

де навіть старість буде нашим дивом.

Коли не хочеться нічого

Лежу і стіл тримає моє тіло,

а голова чумна та без думок.

Серед зими тарахкає невпинно

до монотонності сирий, холодний дощ.

Нема думок, вони кудись звітріли,

опісля ночі обстрілів, тривог,

а ми удвох так спокою хотіли,

ми так хотіли лиш відлуння нот.

І я вдивляюсь у мокристу темінь,

У ній лише світіння інших хат,

ще зовсім трошки і яскрава зелень

покриє світ, тоді наступить лад.

Мабуть я спати скоро вже захочу,
мабуть і ти вже спиш в теплі давно.

Тебе отут десь на столі залишу,

як не допите звечора вино.

Мій еліксир, уявие моє щастя,

котрому бути щастям не дано.

Тобі пішлю усі свої зізнання

під звук ракет і звуки ППО.

А поки все довкола сіро - чорне,

допоки серце мертве та сумне,

дозволь мені побути монотонним,

безвольним бути поки це мине.

Знову ти

Ти знову поруч, ти уся тремтиш,

І шкіра вкотре стала гусячОю,

А може знову щастям пригостиш

На вперемішку з теплою любовʼю?

Я пригортаю твоє тонке плече,

І чорні коси накриють нагу спину. 

І знов болить, і трохи ще пече,

Що я тебе назавтра вже покину.

Твоя щока на моєму рамені,

Така багряна, вся горить вогнем,

Гарячий подих наче із пустелі

розмірно дме та спалює мене.

Я просто тлію наче та жарина,

рукою стан прекрасний обіймаю,

ти надзвичайна, ти моя людина,

з тобою я і на той світ ступаю.

Отак удвох ми мріємо у тиші,

обійми наші - тільки наш секрет,

Я завтра йду, і навіть не залишу

від наших мрій надломлений макет.

Коли…

Коли ти думаєш, що все,

Що твоя доля геть розбита,

що ти надломлена й розмита

і вже настав тобі кінець,

то просто знай - ти не єдина,

що точно є ота людина,

котра тобі і дорога

і що коли болить нога

вона тобі поставить бинт

і не введе у лабіринт

в якому розпач і злОба

тебе зведуть по манівцях.

Ти не єдина, не сама,

і хай ти з іншим відчуттям,

це все не має значень,

Ти не одна - цього достатньо

Твій біль мене болить

Мене болить твій біль, що крає душу,

Хоча тепер затерпли всі чуття,

я відчуваю те чого не мушу

тобі казати через небуття.

Мені у серці крається тривога,

Твоя тривога з тугою сплелась.

А надворі панує вже негода

вона надовго за цей світ взялась.

Мене карає вся твоя байдужість,

Правдивий страх замішаний в очах,

І ти мовчиш неначе невагомість

І все караєш в непристойних снах.

Мене вбиває твій гордивий погляд,

Болить незримо, як мишʼяк вбива,

Я ненавиджу свій нещасний здогад,

Що ти можливо не будеш моя.

Мене болить, мене болить твоє

Тривожне горе, смутком оповите. 

Тепер воно, назавжди це моє

Воно в мені неначе куля влите.

Ти така як Афродіта

Дивлюсь на тебе, ніжну та відверту,

Ти зараз гола, Афродіта снів,

І твою шкіру доблиску натерту

Я уявляв, я знав її всі дні.

Я знаю запах від твоєї шкіри,

Твоє волосся пахне мигдалем,

І кожне частка у твоєму тілі

Мене проймає лагідним вогнем.

У ці моменти хочеться обняти,

Тебе маленьку дівчинку палку,

І твої груди ніжно цілувати,

І дарувати всю лобов свою.

Я люблю ноги твої обіймати,

Вони такі неначе з мармуру,

Вони достойні поцілунки мати

Вони вершина ісьооо людського.

Люблю я руки, твої дві тростини,

До них щокою ніжно доторкнусь,

Без них не можу в прожити днини,

Без них напевно завтра задихнусь.

І живота люблю я пригортати,

Буває вухом ляжу і лежу,

І наче я дитина хочу мати

Тебе у собі, лиш тебе одну.

І твої губи - пелюстки троянди,

Такі гарячі, аж горять теплом. 

Тебе запишу у свої легенди,

І розчинюся в тобі перед сном.

Не...

Не повертай своїх слізних очей,

Не покидай надії у тривозі,

я не прийду у темряві ночей,

не обітру замерзлі в кризі нозі.

І до зажури сміло не вертай,
не культивуй депресії у снах,
живи життя, живи і не страждай,

цінуй усмішку та своїх вустах.

І як весна панує вже довкола

вдихай надворі свіже та п'янке,

і хоч дощі, триває ще негода,

вона повітря створює густе.

Покинь журбу, не відривай всміхання

Од свого серця, і свого чола,

Покинь весну, прийди в своє кохання,

Воно живе, воно в тебе чека.

Воно в тобі живе незримо, чисто,

Закрило серце, всюди зацвіло,

І ця весна немов живе намисто

Тебе в майбутнє живо понесло.

І я буду з тобою наче янгол,

Десь на плечі шептатиму тобі

Не треба сліз, я тільки мертвий символ,

Що десь загинув на своїй війні.

Розпука

Твої вуста натруджено ридають,

І очі повні сліз налилися печаллю,

Ти вже не спиш, його тепер немає,

він десь далеко горизонт тримає.

І всі надії, сповнені розпуки,

і всі слова, несказані в розлуці,

тепер ти тихо, тихо шепочи
і може ще донесуться вони.

Їх понесуть весняне птаховиння,

туди на схід, де смерть і баговиння.

І може він у розпачі війни

тебе почує, зможе відійти

від краю смерти, де неіснування

жере серця і душі спозарання.

Тобі

Коли ти думаєш, що все,

Що твоя доля геть розбита,

що ти надломлена й розмита

і вже настав тобі кінець,

то просто знай - ти не єдина,

що точно є ота людина,

котра тобі і дорога

і що коли болить нога

вона тобі поставить бинт

і не введе у лабіринт

в якому розпач і злОба

тебе зведуть по манівцях.

Ти не єдина, не сама,

і хай ти з іншим відчуттям,

це все не має значень,

Ти не одна - цього достатньо

Твій погляд

Кидаєш погляд на прощання,

Він завжди інший, він гучний,

Як дзвін великий Великодній,

Як грім весняний грозовий.

У ньому стільки теплотіння,

Крутої пристрасті душі,

Що хочеться обнять творіння 

котре Господь створив в тобі.

Твій погляд чистий, голубинний,

Він завжди лагідний, ясний,

Коли ж приходить розставання

Він світить докором сумним.

І одночасно пристрасним таким,

Що аж увтопитися не шкода,

Щоб народитись молодим

З твого притишеного лона.

О ти дивись, і не хвилину!

Дивися день і ще годину,

Дивися із коханням щирим

У мою присивілу днину,

Я твоїм поглядом не згину, 

Він грізний зараз і мʼякий

Він наче грім весняно - грізний,

Він мій Воскреслий гучний дзвін.

Грішний янгол

О як же хочеться відчути

Солодкий присмак твоїх вуст

Зігріти натруджЕні руки 

У пелюстках холодних рук.

Тих рук котрі не спопеляють,

Не забирають в небуття

Тих пальців котрі ледь торкають

І повертається життя,

Тих ніжних доторків чарівних,

Які давно у снах зустрів

І ти у них немов царівна 

Ти узурпатор всіх світів,

Моїх планет, моїх галактик,

Ясних квазарів голосних,

Мої слова - то тільки клаптик

На твоїх всесвітах гучних.

І вже нема на тому ради,

Мені немає вороття

В тобі немає тіні правди,

Вона пішла у небуття. 

І ти неначе грішний янгол

Несеш мені вогонь життя.

Прийди до мене

Прийди до мене сонечком весняним,

Постав холодну руку на лице,

Я обійму тебе таку ласкаву

І не відпущу стомлене плече.

Своє обличчя загорну у коси,

А поцілунком прожену тривоги.

І хоч надворі досі ще морозно,

Тобі до жару зацілую ноги.

І занімію, обійнявши стопи,

Тепло від тіла заберу собі.

Усі вірші і всі музичні ноти

У тишині урочисто дам тобі.

Твої спокійні і великі сльози

Утру цілунком, сповненим вогнем. 

Те люблю, тепер і ти в знемозі

Бо не відпущу вже тебе ніде. 

Будем разом в риданнях святкувати

І оголивши втомлені серця

Увійдемо в храм любові та завзяття

Довершить всі відкладені діла 

Що ми відклали на десятиліття,

В угоду всіх довколишніх людей. 

Тепер ми вдвох і хай падуть столиці

Ми не підем з кохання вже ніде. 

Sin un amor (Без кохання)

Ділюся перекладом пісні "Sin un amor"

Як йде любов

В мені лишається пустеля.

Як йде любов

Для серця сили вже нема.

Як йде любов

Душа самотня та розбита.

І безнадійна самота

порожнє серце огорта

як йде любов - кінець життя.

Не переставай мене

любити

Я не зможу вже тебе

забути.

Як йде любов

Душа самотня та розбита.

І безнадійна самота

порожнє серце огорта

як йде любов - кінець життя.

Як йде любов

В мені лишається пустеля.

Як йде любов

Для серця сили вже нема.

Як йде любов

Душа самотня та розбита.

І безнадійна самота

порожнє серце огорта

як йде любов - кінець життя.

Не переставай мене

любити

Я не зможу вже тебе

забути.

Як йде любов

Душа самотня та розбита.

І безнадійна самота

порожнє серце огорта

як йде любов - кінець життя.

Молитва

Мовчить гітара, струнами сповита,

Затихли скрипки, сповнені журби.

Ти вже пішла і вся моя молитва

Наначе дзвони у звичайні дні.

Я можу грати, можу і свівати,

але для кого будуть ці пісні?

Навіщо хтось буде цьому радіти,

коли вони - присвяяені тобі?

І цей сонет, мільйонно - прощавальний,

І всі гітарні програші вночі,

вони тепер потрібні лиш мені.

Бо в них мої прекрасні сподівання,

і ніжний спогад струни пробирає,

коли вже вкотре болеро заграю.

У глибині очей

Я добре знаю твій правдивий сум,

Ти хоч смієшся, очі ж то в печалі.

Чи то тобі запала складність дум,

Чи може фокус звернений в деталі?

Причин багато може бути в цьому,

Але одне напевно видно вже

В твоїх очах, у глибині зіничній

Цікава зосередженість цвіте

І це стає сценарій досить звичний.

У ці моменти, сповнені задуми,

Мене не бачиш, бо всю свою увагу

Ти привела до наявної проблеми.

Я тебе торкатись і не смію.

Але ти любиш майже інстинктивно,

Підняти очі, та знайти мене

І досі погляд, наповнений тривожно

Миттєво радістю для мене зацвіте.

Мабуть у цьому втіха особлива,

Читати погляд через півтони,

І я дивлюсь у тебе, ти зваблива,

Коли на мене дивишся очима.

Сніг напровесні

Бреду болотним провесняним снігом,

а по асфальті - море калабань.

Крокую тихо, кволо та несміло,

десь надімною - сірості вуаль.

Я цю весну стрічати вже не хочу,

її тепло не радість принесло.

Я вже питав на що воно спроможне

опісля зим, затоплених в любов.

І вже тепер я маю розуміння,

що це тепло - неначе тиха смерть,

вона тебе забрала у весілля

мені ж лишила - пом'ятий коверт.

У ньому всі тривоги та надії,

мої слова, несказані тобі.

Тому бреду, не піднімаю вії,

і всі листи - відправлю до снігів.

Perdon (Пробач)

Ділюся перекладом слів пісні Оскара Чавеса "Perdón (Пробач)"

Голос чоловічий                                   Голос жіночий

                                                                Пробач

                                                                люба моя доле.

                                                                Пробач

                                                                завдану образу.

Пробач

Чарівна кохана,

ангеле бажаний

прощення даруй.

(Чи знаєш, що я тебе кохаю)               ти знаєш, що кохаю

(До глибини душі)
(До глибини душі)
(До глибини душі)

(Єдина моя мрія)                                  ти єдина моя надія

(Ілюзія одна)
(Ілюзія одна)
(Ілюзія одна)

(Страждання заспокой)                        ти досяжна моя радість

(Кохання подихом)
(Кохання подихом)

(Це все, до чого прагне)                       коли любить

(Це все, до чого прагне)                       коли любить

(Нещасне серденько)                            нещасне серденько

Ніхто

знищити не зможе.

Любов,

що твоя і моя.

                                                                Бо я

                                                                Так тебе кохаю,

                                                                і одне бажаю

                                                                ти мені пробач.

                                                        

Ти знаєш, що кохаю                              (Чи знаєш, що я тебе кохаю)                      

                                                                (До глибини душі)
                                                                (До глибини душі)
                                                                (До глибини душі)

Ти єдина моя надія                                (Єдина моя мрія)                               

                                                                 (Ілюзія одна)
                                                                 (Ілюзія одна)
                                                                 (Ілюзія одна)

Ти досяжна моя радість                        (Страждання заспокой)                        

                                                                 (Кохання подихом)
                                                                 (Кохання подихом)

Коли любить                                           (Це все, до чого прагне)                       

Коли любить                                           (Це все, до чого прагне)                       

Нещасне серденько                                (Нещасне серденько)

Людина хоче бути в парі

Людині конче треба знати,

що є десь той, хто може чути,

хто може тонко відчувати

квапління серця, і керунок

у вірний бік позадавати,

коли нема орієнтиру,

коли життя - кавалок тиру,

в який стріляють без вагання.

Тоді і знаєш, що кохання

дається так нечасто людям,

бо щоб любити та радіти

то треба трохи привідкрити

не тільки серце і свідомість,

але і душу в невагомість

перевестИ, і пам'ятати,

що все це може зруйнувати

одна десята крапля гніву

і трохи гордощів без міри.

Людина хоче бути в парі,

але це ризик бо немає

ані страхівки від страждання

ані гарантій від безжалля

ані запевнень, що кохання

спроможне жити до сконання.

Крізь століття

Мене почуй, я навіть крізь століття,

коли і пам'ять з'їсть безжальний час,

тобі буду кричати з потойбіччя

про ту любов, яка зігріла нас.

І кволий дух кричатиме в стражданнях,

в глибинах пекла зморено скажу:

"Почуй мене, згадай мої чекання!

Ти навіть тут не перейшла в чужу,

Ти вся моя, мій дивовижний образ,

який у вічність я забрав собі,

мене почуй, мій голос - то є доказ,

що є любов і в найтемнішій тьмі".

Зверни свій слух, згадай, хоча навіщо,

навіщо я тобі такій святій?

Ти краще будь такою хоч навічно,

а я згорю в пекельності кромішній.

Яка удача випала для мене,

горіти в місці де нема любові

і одночасно знати, що для мене

весь порятунок - то блакитні очі.

Віддай мене

Віддай мене у свій палкий полон,

продай навіки у щасливе рабство.

Втомився я очікувати сон,

в якому ти - невИмовне блаженство.

Прийди й візьми мою закляту душу,

і пригорyи до полумʼяних вуст,

вона давно перетворилась в пустку,

візьми і розвали до щастя мур.

Подай мені перстом своє спасіння,

Міцним стисканням витягни з багна,

І не кидай, я прошу на каміння

моє безвольне тіло без життя.

Прошу лишень, будь чесною зі мною,

якщо тобі моя любов баласт,

то просто йди, і не ступай ногою,

там де фіалками сталився шлях,

бо ті фіалки - сльози філєтові,

я їх губив, коли картав буття,

поволі йди, не витопчи у полі

моїх щасливих мрій тонке ткання.

Nosotros (Ми)

Ділюся перекладом пісні "Nosotros (Ми)"

Мене почуй.

Я хочу це сказати

варто не чекати

прошу не ридай.

Почуй мене.

Хоч це ламає душі,

я мушу це сказати

і я це зроблю.

Обоє, нестямно полюбили

від нашого стрічання

жили в любові щиро.

Обоє, від нашої любові

яскраве сонце

божественно світило.

Обоє, кохаємо нестямно.

Ми мусим розійтися -

і не питай чому.

Не втрата це любові,

Клянуся я кохаю.

І в пам'ять почуття

заради твого блага

Я кажу - "Прощавай".

Flor de azalea (Квітка азалії)

Пропоную свій переклад слів пісні "Flor de azalea (Квітка азалії)"

Наче піна,

яку несе шалено бистра річка.

Азалья - квітка

у хвилях долі тебе понесло.

Ти врятувалась,

тепло змогла знайти і порятунок,

і оживила своє щире серце.

І біль пройшов.

Твоя усмішка

покаже всі минулі темні ночі.

А твій погляд

гіркіший за відлуння в розпачі.

Тепер навіки

я хочу щоби ти сумне забула,

та ніжний спокій у душі відчула,

і назавжди.

Пташиною,

що на світанку до твого вікна,

летить і б'ється до самого скла,

хочу стати тепер. 

І робудити

тебе зі сну солодкого, п'янкого,

І на світанку до життя нового

віддать любов.

Не будь строгою

Всі почуття, даровані тобою

я покладу до скриньки пам'ятІ.

Ти не суди, не будь занадто злою,

Мої думки розхристані зовсім.

Якщо раніш співав тонким гобоєм,

якщо тобі я скрипкою звучав,
то вже тепер, коли вітри й прибої

в моїй душі, мовчить одна печаль.

Настанув час закрити щастя книгу,

прийшла пора піти своїм шляхом

і не вертатись в час, коли любов

могла обох теплом своїм зігріти.

І буде тихо скрипка вигравати

неначе все ще можна врятувати.

Я знов прийду

"Привіт", - скажу, постукавши у двері,

а ти відкриєш, сповнена журби?

ти не подібна до тієї феї,

котру зустрів поміж снігів зими.

Тоді були ти наче дивна казка.

в очах іскрились тисячі вогнів.

Але роки, вони немов напастя

що загасило променів ясні.

Та я вернувся, я вже на порозі,

дивлюсь на втому голубих очей,

І не загублюсь більше на дорозі

в густих туманах, темряві ночей.

В моїх обіймах будеш у спокої,

і твої руки ніжність принесуть,

я так втомився спати у покоях
у німоті немов  вже заснуть.

Тому я тут, навпроти твого смутку,

я ледь дишу з надміру почуттів,

прийми мене, бо я прийшов зі жмутком

малим вінком заплетених віршів.

Se Me Olvidó Otra Vez (Я знову забув)

Ділюся власним перекладом пісні «Se Me Olvidó Otra Vez» («Я знову забув»)

Напевно, мабуть, вже 

Про мене ти забула

А тим часом я

На тебе ще чекаю

Я не хотів іти

аби одної днини

Коли вернешся ти,

Мене отут зустріла.

Тому я досі тут

Лишаюся e місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

І буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

Тому я досі тут

Лишаюся у місті 

Де той самий люд

Гуляє нашим місцем

Коли вернешся ти

Тобі не буде дивно

Що буде як колись

і ми не розлучались.

Напевно, мабуть, я

Прошу так забагато,

Я вже й позабув

Як ми розлучались.

Ти не повернешся

Бо ти і не любила

І знову забув,

Що тільки я кохав.

І знову віддаюся слову

Тобі вірші я знову напишу,

Хоча я знаю, ти про них забула,

У тобі знову хтось розбурхав бурю.

У тебе нова збурена задума. 

Мене раптово вхопить безнадія,

Навіщо знову марити в словах?

Коли для щастя лише потрібна дія

Лише вона долає лють і страх.

Ти не прийдеш, не прочитаєш знгву,

Від цього факту зуби аж болять,

І я вже вкотре віддаюся слову.

А що мені лишається зробити?

Коли в житті відмовився любити,

Твої вуста, котрі мабуть вже сплять.

Абсолютний спокій

В мені мовчать захоплені квінтети,

Я вже не чую голосу сирен,

І може зрідка спливають силуети,

Неначе повний рибою човен.

Нема ні страху, ні переживання,

Це так давно минулося і мені,

Що і якби зʼявилося бажання,

Я б не схотів повторення оці.

Я думав що минулися століття,

А то лиш тиждень як тебе нема

І вже здається що прийшла зима,

І вже моя надморена душа,

Нездатна щастя пізнавати знову

Неначе цвинтар у вечірню пору. 

Нічні трелі

І знову ніч приходить в дім,

Темнота кути знаходить,

Я тепер один у нім,

І мене це не тривожить.

Незворушний наче скеля,

Видивляюся в стіну,

Світло фари десь на стелі 

Танець грає без вогню.

І нема наснаги зовсім,

Щось творити чи зробить,

Залишився тільки попіл

На місцях де міг любить.

Не зігрітися багаттям

Не піднятися увись,

Не скупатися у щасті

А котитися униз.

Я би міг ще заспівати

Про кохання всі пісні,

Але ніч, і треба спати,

Під акорди, що пройшли.

Цикл "Любов дозріла"

Я закоханий у вас

Я закоханий у вас.

Кожний день і кождий раз

я дивлюсь у ваші очі

і сповільнюється час.

Я дивлюся десь годину.

Крізь вікно промінчик згас.

Обернувся, аж хвилина

пронеслася поміж нас.

Дивна ця відносність часу,

він повільний чи швидкий,

по спіралі ходить часто

поміж складок вуст твоїх.

Без тебе…

Без тебе смерть мене поглине люто,

без тебе тінь впаде, зімкне вуста.

Моє життя припиниться і тихо

заплаче скрипка на мінорнім ля.

Без тебе я немов порожній посуд,

без тебе тіло тільки збір клітин.

І хай гримить довкола грізний осуд,

в тобі одній - набір найкращих вин.

В тобі одній - пʼянкі пахучі трави,

всі найдивніші запахи весни,

і найдорожчі квіти від зими.

Без тебе світ - ярмо і стрАшна мука,

без тебе я напевно пропаду,

і смерть мне поведе попід руку

Вечірній час

Вечірній час у ніч повільно сходить,

тепло весни занадто рано йде,

ще може ніч морозами надходить,

і білий іній все зелене вбʼє.

З-за хмари місяць стомлено зринає,

світіння кволе скроплює тебе.

У срібні хвилі тихо поринає

Моя душа і забуває все.

Який же дивний силует від Бога

надався носу, щОкам та очам?

Мабуть «Спасибі» скажу я батькам.

Як плід любові від єднання тіл,

 разом з тобою народити нове

життя у світ цей дивний я би хтів. 

Цикл "Морські вірші"

 Море нічнеє

Наснилося вночі тривожне море,

І хвилі бурею покраяли пітьму.

А потім вийшли опівнічні зорі,

Прогнали геть ту хмарну чорноту.

В нічному небі зорі так яскраво,

Сіяли наче бурі й не було,

І та краса така була щаслива

Що я збудився від ясного дива.

Я подивився на твоє обличчя,

Щока твоя немов пухкий пампух,

І бачу місяць трохи вже ущух.

Рука твоя холодна як крижина,

Її накрию, ніжно обійму

В нічнеє море я не відпущу. 

Цикл "Любов зростає"

Не можу

Не можу дня прожити я

без твоїх очЕй і вогня.

Як наркотична ця потреба

поволі пожирає нерви.

Я все не сплю, лише дрімаю,

в тривожнім стані живучи.

Потроху просто існування

Стає призначенням моїм.

Ніяка радість вже немила,

одна депресія страшна.

І вже боротися несила

безодня чорна затяга…

І цього ранку я вдивляюсь

у чисту синяву очей.

І, чуєш, знову задихаюсь,

немов не маю я легень.

Весняна колискова

Коли весна ступає непомітно,

І час для сну сиреною гуде,

Тоді лягай, тебе стріча привітно,

Мʼяка подушка, і тепло грудей.

Вмостися добре, ковдрою накрийся,

Бо ще студено, холодом несе,

Закрий вуста, і віями зігрійся,

Найкращий спогад уяви і все.

Тоді ти зможеш лагідно заснути,

Душа твоя наповниться вогнем,

Якому завтра гори підвернути

Наснаги стане зовсім без проблем.

А поки спиш - то ціпʼятко жовтаве,

Пройде по пасмах, кучері змахне,

І поки сонце кволо рано встане,

Лахмате диво новий день почне. 

Музика в душі

О дивна музико прозорих сфер,

Звучиш в мені роками ти нечутно,

Я думав що давно мій дух помер,

А ти звучиш, хоча оглухло вухо.

І на клавірі звуки та даєш,

І кожна нота бʼє у саме серце,

 То темп повільний, то кудись біжиш,

Та неодмінно в граєш та звучиш.

Де джерело ховається твоє?

Те той потік тривоги та розпуки,

Я би хотів у нім сховати руки

і не почути голосу сумління.

А під акорд останній негучний

Закрити очі, розчинитись в нім.

 

Цикл "Пристрасть"

 Буревій

В моєму серці - буревії,

У грудях гучно гупотить,

Коли дивлюся в твої вії,

Коли торкаюся руки.

Той доторк пальців похололих,

Пече сильніше ніж вогонь,

А погляд із очей солоних

На попіл зводить мою плоть.

Ти вся пречиста і преніжна,

Твої вуста - як пелюстки,

У тобі промінь світить стигло,

І весняні біжать струмки.

Я прокидаюся раптово,

Холодний піт злива чоло.

Це тільки спогад, більш нічого,

Про те, що так давно було.

Слідами Данте

Тепер усе, я наче скромний Данте

Іду до пекла власного буття,

Мої слова, думки, ніщо не варте

Секунди світла од твого буття.

Ти відійшла, у світ далеких тіней,

І все вертає до кругів своїх,

Я тихо аходжу у тісні сінп

І залишаюся до скону власних днів.

І моє пекло вже раптово стало

Чистилищем на цій сумній землі

А тіні раю - тільки у вісні.

У тиші сум висить немов туман,

Що ледь чорніє серед надвечір'я,

І між життя я залишаюсь сам...

Одержимий

Тобою хворий майже до нестями,

Лише в тобі усі мої думки,

І не важливо чи будуть між нами

Усі слова, і вчинки, і листи.

Не мають значення мої бажання,
Вони - в тобі, бо ти осердя їх.
В моїх простих, немовлених зізнаннях

Великий всесвіт нереальних снів.

Я одержимий, це тепер напевно,

Бо замість крові - твій солодкий сміх

тече по жилах стомлено - повільно.

І ця весна навколо сонячна,

І ти лілея, квітнеш чарівна,
І я сиджу,. у тиші край вікна...

Ніч двадцять четверта - Хворий розум

І світлі дні, і навіть в темні ночі,

коли на небі місяць владарює,

мій хворий розум до нестями хоче

зігрітись світлом, котре зачарує.

В мені отрута наповнИла кров,

свідомість майже на межі здоровʼя,

О як би я хотів відчути знов,

красу життя, наповнену зусиллям.

А поки ти у кожній частині мене.

В моїх очах стоїть пʼянкий туман,

 благословляю сон в твоєму імʼї.

І я би вічно був таким слабим,

якби тобі це принесло кохання.

І погляд твій зробився би живим.

І спиниться серце

Густі акорди линуть із грудей,

І серця ритми нестабільні знову,

У мене смерть за коміром гуде,

І в мене трохи часу є на слово.

І що писати в цю останню мить?

Які завіти будуть вже без мене?

Свіча життя раптово догорить,

Але чи варто плакати про себе?

Я трохи жив, і навіть покохав,

Найкращу жінку в цілому столітті,

Та це минуло наче сон у літі.

І все життя щось старанно робив,

Але не зміг зробити головного -

У спільне щастя дати себе всього.

Піщинка

Піщинка в світі, лиш одне життя,

Поміж мільярдів отаких подібних,

Чи має сенс чіплятись навмання

За кращий шмат у боротьбі негідних?

Чи я існую чи мене нема,

Яка різниця це для того світу?

Маленький кварц на березі буття,

Мов непомітна частка пилу - цвіту.

І цілий всесвіт може не чекати,

Палити зорі, і творить нові,

Мені це зовсім не цікаво знати.

Бо зараз ніч, і місяць на чолі,

Краплини - зорі дивляться на мене,

В мої густі ридання по тобі. 

Мої бажання

Мені би жити без думок про тебе,

І повернутись в сіроту німу,

На кожен день робити те що треба,

не помічати душу спалену.

Мені би знати, що тебе немає,

в далекий край взяло твоє життя.

І хай весна вже більше не заграє,

Я буду знати - болю вже нема.

Мені би знати, це моє бажання,

Не зустрічати більш тебе ніде,

І хай би пустка в серце надійде.

Не хочу чути більше про кохання,

Не хочу знати що воно таке,

І це моє найбільше побажання.

Мадонна у пеклі

І в глибині щонайчорніших днів,

коли земля увійде в коло пекла,

я памʼятатиму коли тебе зустрів,

я не забуду смутку твого светра.

І вже тоді, коли зійду ногою

на путь у смерть, на чорну рівнИну,

моя душа наповниться тобою,

вона візьме у тінь тебе одну.

І будеш сонцем серед мук великих,

і будеш вітром серед жару дня,

водою скропиш рани від огня.

Я погляд з мук до тебе оберну,

Моя мадонно вічна та пречиста,

Ти мій Господь, в тобі моє причастя.

Музика в час гарячки

У тебе жар, страшна температура,

і кволий подих слабість видає/

Я покладу на. стіл клавіатуру,

заграю тихо у ім'я твоє.

А ти відкриєш захмелілі очі,

я знаю усміх буде на вустах,

води попити навіть не захочеш,

коли ти хвора - вперта наче птах.

Та буду грати, я не зупинюся,

напою чаєм, обітру лице,

і музика полегшу принесе.

Коли пройде хвороби гостра фаза,

ти ще розквітнеш в повноті своїй,

у всій красі, найкращій, золотій.

Тиша і спокій

Блакиттю небо у весні налито,

І я дивлюся у безмежну даль.

А серце сильно хоче вже у літо,

коли тепла для тіла вже вдосталь.

Щоби яскраве сонце гріло дико,

Спалило землю і густу траву,

І ти була в купальнику відкрита,

Побігла швидко у потоках вітру.

У мене сміх застриглий на вустах,

У тебе регіт гУчний мов ліхтар,

що уночі розгонює пітьму.

І ми підемо у вечірній млості,

І не буде ані краплини злості,

Бо ми залишим тільки сліди босі.

Коли весна

Коли весна руйнує зимні ріки,

і чорний лід розносить береги,

холодна тінь приходить, і навіки

вплітає чорність у мої думки.

У ті часи, ще зимнотою звиті,

я наче пень сиджу біля вікна.

Моя душа у сумнівах сповита,

не має сну, немає і тепла.

Та знаю добре, все оце пройде,

весна і в серце моє завітає

усмІхом твоїм ніжно привітає.

Воскресне тіло, відживе душа,

вони не можуть зараз помирати,

як на поріг ступа твоя нога.

Пекельне божевілля

І вже тоді, коли вмирає ніч,

і тихий ранок входить у світлицю,

схили долоню до гарячих віч,

дай прохолоди на пекучу скроню.

Мою гарячку холодом залий,

гне дай вогню усе нутро спалити.

Мої вуста у подиху закрий

і почуттю дозволь хоча б остити.

А ти не можеш просто пломеніти,

тобі важливо жити і згоріти,

і абсолютно, повністю зотліти.

Це божевілля, це пекельний сон,

Я міг вогнем своїм тебе зігріти,

я міг тебе із ніжністю любити.